Чикаленко був одним з найуспішніших аграріїв свого часу. Заробляючи добрі гроші, значну їхню частину він вкладав у розвиток української культури. Як Чикаленко "любив Україну до глибини кишені" і чому втратив все наприкінці своєї історії, розповідаємо у матеріалі 24 Каналу.

  Adv

Талановитий аграрій, який задавав тренди

Чикаленко народився у селі Перешори (на території сучасної Одеської області) у доволі заможній родині. Його батько, нащадок грецьких переселенців, який також мав козацьку кров, працював секретарем Ананьївського повітового суду. Мати походила з багатої польсько-української дворянської родини.

Зростаючи у батьківському маєтку, Чикаленко зацікавився сільським господарством. Крім того, він відчував глибокий інтерес до української культури, зокрема народних пісень і казок. У Харківському університеті Чикаленко вивчав природничі науки та агрономію. Набуті знання стали у пригоді, коли після смерті батька він почав господарювати у родинному маєтку.

Реклама

Як аграрій та управлінець Чикаленко був надзвичайно ефективним. Навіть у роки засухи його землі приносили врожай. Чикаленко активно стежив за розвитком сільського господарства, ознайомлювався з новими розробками світових аграріїв та виписував з закордону тематичні журнали. Замість того, щоб масово скуповувати і нагромаджувати землі, як дехто з його сучасників, він знав, як змусити своє майно реально працювати, приносячи прибутки.

Серед найуспішніших рішень Чикаленка: використовувати сівозаміну, запроваджувати ефективні селекційні рішення; придбати американську сільськогосподарську техніку. Вражений діяльністю Чикаленка, Павло Скоропадський навіть пропонував йому посаду міністра земельних справ.

Євген Чикаленко / Фото з сайту Українського інституту національної пам'яті

Один з ключових меценатів української культури

Як меценат, значні гроші Чикаленко вкладав у розвиток української культури. Зокрема, у 1906 заснував першу українську газету "Громадська думка". Згодом справжньою сенсацією стала газета "Рада", яка виходила упродовж восьми років. Амбітний та вкрай необхідний проєкт водночас не міг себе окупити, тому Чикаленко продовжував фінансувати випуски. Крім того, він підтримував періодику "Селянин", "Літературно-науковий вісник", "Нова громада". Також вклав гроші у заснування "Академічного дому" у Львові.

Реклама

У рідних Перешорах Чикаленко заснував школу для селян. Навчання відбувалося українською мовою та допомагало зберегти українські казки, пісні, легенди тощо. Крім того, Чикаленко фінансував багатьох українських письменників. Для їхньої підтримки він заснував цілий фонд. Серед тих, хто отримував гроші від Чикаленка на розвиток літературної діяльності, були Володимир Винниченко, Іван Франко, Ольга Кобилянська. Цікаво, що меценат міг дати певні поради щодо творчості, однак не тиснув на авторів, щоб ті приймали його зауваги чи правки.

Сам Чикаленко також любив писати. Водночас він зосереджувався на працях, які мали б практичне значення для українських аграріїв. Зокрема, публіка дуже схвально зустріла його книгу "Розмови про сільське господарство", яка навіть здобула почесні тогочасні відзнаки.

Людина, яка втратила все

Коли більшовики окупували Україну, Чикаленко втратив і статки, і надію на зміни на краще. Він змушений був виїхати за кордон. В еміграції Чикаленко очолив Термінологічну комісію при Українській господарській академії у чеському місті Подєбради.

Упродовж останніх років Чикаленко страждав через важку хворобу. Водночас від матеріальної підтримки відмовився. Помер Чикаленко 1929 року в Чехії.