Про це повідомило Головне управління розвідки Міністерства оборони України, передає Укрінформ.

Як зауважують у відомстві, такі втрати є доволі суттєвими для авіаційного парку країни-агресорки, адже його відновлення потребує тривалого виробничого циклу, значних фінансових ресурсів та спеціалізованої промислової кооперації. Для порівняння: кількість знищених Су-34 еквівалентна приблизно 2,5-3 рокам їхнього виробництва за оцінюваних потужностей у 14-18 літаків щорічно.

Станом на 22 жовтня на озброєнні повітряно-космічних сил Російської Федерації, згідно з даними розвідки, перебували близько 140 Су-34 різних модифікацій, серед них – і модернізовані Су-34М (Су-34НВО).

Наголошується, що самі лише показники чисельності російського авіапарку Су-34 повною мірою не відображають реальної бойової спроможності. Для такої оцінки необхідно враховувати комплекс факторів: технічний стан літаків, кількість підготовлених екіпажів, інтенсивність експлуатації, можливості технічного обслуговування та поповнення втрат.

Літаки Су-34 у війні проти України, за інформацією ГУР, є одним із ключових компонентів ударної авіації ворога. Застосування цих літаків як носіїв керованих авіаційних бомб дало країні-агресорці змогу розширити можливості ураження наземних цілей, зокрема в районах активних бойових дій та прифронтових населених пунктах.

Попри значні бойові втрати, Росія продовжує виробництво й модернізацію Су-34, намагаючись підтримувати чисельність авіаційного парку та зберігати інтенсивність ракетно-бомбових ударів. Можливості подальшого нарощування цього потенціалу залежать від виробничих потужностей, доступності технологічних компонентів та здатності військово-промислового комплексу країни-агресорки компенсувати втрати.

Серійне виробництво Су-34 зосереджене на Новосибірському авіаційному заводі імені В.П. Чкалова, який входить до складу Об’єднаної авіабудівної корпорації РФ. Виробничі потужності цього підприємства й дають змогу виготовляти орієнтовно 14-18 літаків цього типу на рік.

Читайте також: Розвідка оприлюднила дані про майже 80 підприємств, які задіяні у виробництві російського Су-35С

У пріоритеті – виробництво модернізованих Су-34М, які мають вдосконалене бортове обладнання та розширені можливості застосування авіаозброєння. Модернізація покликана підвищити ефективність літаків з урахуванням бойового досвіду, здобутого під час війни проти України.

Водночас виробничі ресурси розподілені між потребами російської армії й експортними замовленнями. Зокрема, частина потужностей залучена до виконання контракту на постачання Су-34МЕ для Алжиру. Це створює додаткове навантаження на виробничу систему, змушуючи Росію балансувати між поповненням власного авіапарку й виконанням міжнародних контрактних зобов'язань.

«Утім, у період із 22 жовтня 2025 року до 22 жовтня 2026 року російським повітряно-космічним силам було передано 22 нові Су-34. Цей показник перевищує оцінюваний річний обсяг виробництва на 14-18 машин», – інформують у ГУР.

Дані розвідки свідчать, що на початковому етапі повномасштабного вторгнення росіяни застосовували Су-34 переважно для бомбардування наземних цілей некерованими авіабомбами, зокрема ФАБ-250, ФАБ-500 М-62 і бетонобійними БетАБ-500. Використання такого озброєння вимагало наближення до цілей, що підвищувало вразливість літаків до протиповітряної оборони України.

Паралельно ворог почав використовувати Су-34 як носії керованих авіаракет Х-31 і Х-59, а також в окремих випадках – протикорабельних Х-35У для ураження наземних об'єктів.

Як зауважили в ГУР, принципові зміни в тактиці російської авіації відбулися із масовим упровадженням авіаційних бомб, оснащених уніфікованим модулем планування та корекції. Поєднання Су-34 із відносно дешевими комплектами УМПК стало одним із визначальних чинників нарощування ударної авіаційної спроможності країни-агресорки.

Модулі планерування та корекції дають змогу російським загарбникам перетворювати значні запаси звичайних авіабомб на кероване озброєння, придатне для застосування з відстані, що знижує ризики для літаків-носіїв, оскільки Су-34 можуть залишатися поза зонами ураження частини української ППО.

Застосування Су-34 в російській тактиці «випаленої землі» призводить до масштабних руйнувань інфраструктури, загибелі цивільних та вимушеного переміщення тих, хто вижив, із прифронтових громад.

Читайте також: ГУР оприлюднило дані про 35 підприємств, задіяних у виробництві російських «Іскандерів»

Авіабудівна промисловість РФ, як випливає з даних розвідки, залишається залежною від складної системи постачання електронних компонентів, високотехнологічного обладнання та спеціалізованих матеріалів. Особливе значення мають компоненти бортової електроніки, навігаційних систем, засобів зв'язку й радіоелектронної боротьби, а також промислове та вимірювальне обладнання, необхідне для виготовлення сучасної авіаційної техніки.

Міжнародні санкції ускладнюють доступ російських виробників до частини критично важливих технологій. У таких умовах країна-агресорка продовжує використовувати схеми із залученням посередницьких структур, третіх країн й альтернативних каналів імпорту для забезпечення потреб свого ВПК.

«У цьому сенсі гострою проблемою залишається посилення санкційного тиску на росію. Йдеться зокрема про здатність перекривати механізми обходу санкцій, посилювати експортний контроль і обмежувати доступ російських підприємств до критичних виробничих технологій для російської авіабудівної галузі, що дозволяє москві продовжувати геноцидну війну проти України», – констатують у ГУР.

Як повідомляв Укрінформ, у жовтні російська армія зазнала на фронті рекордних втрат живої сили.

Фото: ГУР