Ім'я Блохіна насамперед асоціюється із "Золотим м'ячем", легендарними матчами та великими перемогами київського клубу. Однак за футбольними досягненнями ховається чимало незвичайних історій, які допомагають краще зрозуміти характер одного з найвидатніших українських футболістів, передає 24 Канал.
популярні відео
Блохін міг стати легкоатлетом, а не футболістом
Спортивні здібності Олега Блохіна проявилися ще в дитинстві. Його мама Катерина Адаменко була титулованою легкоатлеткою, тому майбутній володар "Золотого м'яча" з ранніх років займався бігом та розвивав швидкість.
У 1969 році 16-річний Олег пробіг 100 метрів за 11 секунд. Це відповідало нормативу першого спортивного розряду! Ба більше, юним спринтером зацікавилися представники легкої атлетики. За словами самого Блохіна, тренер Володимир Петровський пропонував йому залишити футбол і зосередитися на бігу.
Однак швидкість, яка могла зробити з нього легкоатлета, зрештою стала однією з головних футбольних переваг.
Батько заборонив йому отримувати зарплату в Динамо
Володимир Блохін, батько майбутньої зірки, не хотів, щоб син надто рано звикав до грошей. Коли Олег виступав за юнацьку команду Динамо, він попросив тренера Михайла Комана не виплачувати хлопцеві зарплату.
Батьки вважали, що синові нічого не бракує: вони самостійно купували йому спортивний одяг, лижі, ковзани та інші необхідні речі. На їхню думку, додаткові гроші могли стати зайвою спокусою для юнака.
Першу ставку футболіст отримав уже в дублюючому складі. Вона становила 150 рублів на місяць.
Спочатку Блохін хотів бути схожим на Герда Мюллера
В юності Олег мав кількох футбольних кумирів. Спочатку йому подобався німецький нападник Герд Мюллер, який виступав під 13-м номером. Згодом увагу Блохіна привернув Йоган Кройф, і українець захопився грою нідерландця та навіть почав віддавати перевагу його 14-му номеру.
Проте з часом майбутня зірка зрозуміла важливу річ: постійне наслідування інших може завадити сформувати власний стиль.
Поки нарешті не зрозумів, що, наслідуючи когось, ризикую не стати Блохіним– згадував футболіст.
Ця історія добре характеризує його футбольне становлення: зрештою він створив власний ігровий образ, який важко було сплутати з кимось іншим.
"Золотий м'яч" довелося чекати понад рік
У 1975 році Блохін став найкращим футболістом Європи, випередивши у голосуванні таких зірок, як Франц Беккенбауер та Йоган Кройф. Однак отримати головний індивідуальний трофей одразу йому не вдалося.
Фактичне вручення нагороди відбулося лише в березні 1977 року на Республіканському стадіоні в Києві. Церемонію провели перед чвертьфінальним матчем Кубка чемпіонів проти Баварії.
Іронія долі полягала в тому, що після урочистого вручення Блохін не реалізував пенальті у ворота німецького клубу. Щоправда, це не завадило Динамо перемогти з рахунком 2:0 та вийти до наступного раунду.
Цікаво, що Блохін входить до п’ятірки наймолодших володарів "Золотого м'яча" за всю історію. Він став володарем нагороди у віці 23 років, одного місяця та 25 днів.
В Австрії Блохін не міг повірити, що його штрафують
Наприкінці кар'єри Блохін отримав можливість спробувати сили за кордоном. У 1988 році він перейшов до австрійського Форвертса зі Штайра. Цікаво, що раніше інтерес до нападника проявляли значно статусніші клуби, зокрема Баварія, Реал та Сент-Етьєн.
Переїзд до Австрії став для футболіста не лише новим футбольним досвідом, а й справжнім зіткненням із незнайомим побутом. Блохін зізнавався, що спочатку почувався там людиною з іншого світу: не знав, як користуватися кредитними картками, а гроші носив у звичайному портфелі.
Особливо його здивувала історія зі штрафом за неправильне паркування. Футболіст спробував пояснити поліцейському, хто він такий, однак це не допомогло.
"Я ж Блохін!" – обурився Олег Володимирович. У відповідь правоохоронець лише сказав: "Футбол – гуд!", але штрафну квитанцію з лобового скла автомобіля так і не прибрав.
Цей епізод став чудовою ілюстрацією різниці між статусом футбольної знаменитості та звичайними правилами життя за кордоном.
Історія кохання з Дерюгіною почалася з травми, а завершилася розлученням
Особисте життя Олега Блохіна також було насиченим подіями. Його першою дружиною стала знаменита українська гімнастка Ірина Дерюгіна, з якою футболіст познайомився наприкінці 1970-х років за доволі незвичайних обставин.
Тоді спортсменка отримала серйозну травму коліна та потребувала операції. Блохін допоміг їй знайти кваліфікованого лікаря і навіть особисто відвіз до нього. Згодом між ними виникли романтичні стосунки.
Як пригадувала Дерюгіна, після знайомства вони разом зустріли Новий рік. Попри травмоване коліно, гімнастка протанцювала з майбутнім чоловіком десять годин. А вже за кілька днів Блохін зробив їй пропозицію.
У 1980 році пара одружилася, а через три роки в них народилася донька Ірина. Подружжя стало однією з найвідоміших спортивних сімей країни.
Однак відстань і різні життєві обставини поступово вплинули на стосунки. У 1990-х Блохін працював у Греції, тоді як його дружина залишалася в Україні. Після 19 років спільного життя шлюб завершився розлученням у 1999 році.
Згодом Дерюгіна відверто розповіла, що саме вона стала ініціаторкою розриву. Серед причин називала складний характер чоловіка, емоційне виснаження та неможливість відмовитися від власної справи заради сімейного життя.
Після розлучення Блохін одружився вдруге з Анжелою. У цьому шлюбі народилися ще дві доньки – Ганна та Катерина.
