Олешки перебувають в окупації вже понад 4 роки, і ситуація в місті погіршувалася з кожним роком. До повномасштабного вторгнення у місті жило 24 тисячі людей. З Олешок ніколи не було централізованої евакуації: поки була можливість, люди виїжджали самотужки, витрачаючи до 4 днів, щоб через Росію повернутися в Україну. Тих місцевих, у кого не було грошей на дорогу, вивозили українські волонтери. Коли Олешки повністю заблокували росіяни та замінували всі шляхи, у місті, за різними оцінками, залишалося до двох тисяч жителів.

Про це йдеться у сюжеті кореспондентки ТСН Ірини Маркевич.

Історія ізоляції та катастрофа після підриву Каховської ГЕС

Гуманітарна катастрофа в Олешках назрівала давно. Вони опинилися в окупації з перших днів повномасштабного вторгнення. Як тільки був зруйнований Антонівський міст, Олешки були відрізані від Херсона.

Після підриву росіянами Каховської ГЕС у громаді загинули сотні місцевих — точних цифр ніхто не знає. Через руйнування інфраструктури тоді зникла електроенергія. У громаді 4 роки немає води та газу, і є офіційні свідчення, що взимку на смерть люди замерзали у своїх квартирах.

На початку цієї весни почалися серйозні перебої з постачанням їжі. Останнє постачання продуктів було 26 травня 2026 року — це тоді, коли машини з продуктами востаннє змогли заїхати в місто.

Ще одна спроба завезти продукти була 2 червня. Колона з 4 машин, навантажена харчами, йшла з написами «ЛЮДИ». Почувши дзижчання FPV-дронів, водії виходили з піднятими руками. Але росіяни все одно скинули боєприпаси на цивільних: двоє людей загинули, один був тяжко травмований.

Після цієї спроби і дотепер завезти продукти в Олешки більше не вдалося.

Тетяна Гасаненко, голова Олешківської військової адміністрації: «Борошно, яйця, олія, крупи — їх взагалі немає, м'яса взагалі немає, люди змушені виживати. Картоплина — це взагалі на вагу золота. Якщо в сім'ї є 2 картоплини, то вважайте, вона не голодує, обміняти картоплю майже неможливо. Люди їдять траву, ось той портулак, вони з нього готують їжу. Люди знесилені голодом, це страшно».

Заміноване місто, «живий щит» та шлях виживання

Кожен квадратний метр в Олешках замінований, засипаний уламками боєприпасів та протипіхотними мінами.

Тонка стежка, якою могло потрапити трішки їжі в Олешки — це була дорога в бік окупованої території, до Раденська. Це 23 кілометри — 5 годин пішки в один бік по повністю прострілюваній місцевості. Деякі люди з Олешок наважувалися пройти цей шлях, хоча розуміли, що кожен крок може бути останнім.

Окупанти використовували місцевих як «живий щит». 34-та бригада «Борисфен», яка зокрема захищає і Херсонщину, постійно фіксує, як окупанти ховаються за спинами місцевих.

Павло Дрогаль, речник 30-го корпусу морської піхоти ВМС ЗСУ: «Вони використовують цивільний транспорт у військових цілях, розміщують підрозділи в житлових масивах, використовують цивільний одяг. Люди там заблоковані, бо їм не дають виїжджати. Вони прикриваються цивільними, щоб ми не могли завдавати ударів саме по російських військах».

Спроби евакуації та боротьба за життя

З Олешок ніколи не було централізованої евакуації. Коли була можливість, люди виїжджали самі, або їх намагалися вивезти волонтери.

Багато хто зізнається, що їхати через територію РФ люди просто боялися. Наразі триває перша офіційна спроба вивезти наших людей із заблокованого міста, що стоїть просто на лінії фронту.

▶ На YouTube-каналі ТСН можна переглянути за цим посиланням: Ексклюзивні кадри з Олешок: евакуація людей! | ТСН 16:00 30 жовтня

Пов’язані теми