Квадроцикли та наземні роботизовані комплекси (НРК) будуть їздити до позицій тунелями. Сили оборони перейшли в режим безупинного створення фортифікацій та інженерних рішень для піхоти і логістики. Нещодавно ТСН уперше показала підземний тунель для піхоти, а ще раніше — підземні спостережні пункти та шпиталі. У Міністерстві оборони наголошують: має бути створена розгалужена мережа таких укриттів для всіх Сил оборони найближчим часом.

Для чого і що означає ця «в'єтнамізація» фронту — розповідає спеціальна кореспондентка ТСН Юлія Кирієнко.

Еволюція українських фортифікацій: від окопів АТО до підземних міст

Це окопи, які ведуть до позицій, ще часів АТО/ООС. Подекуди вони по коліна, інколи — майже у людський зріст. У той період війни цього було достатньо, аби утримувати лінію фронту і під час обстрілів з артилерії та стрілецьких боїв зберегти життя воїнам. Згодом почали з’являтися лінії оборони з бетонними ДОТами.

Та з початком повномасштабної війни, коли дрони затягують усе небо і б’ють по будь-якому руху на землі, ховати у величезних капонірах із накриттями почали не лише стрілецькі позиції, а й танки та гармати. Піхота на передовій почала створювати підземні нори, що переростали в тунелі.

А деякі стабпункти почали перетворюватися на підземні шпиталі, аби рятувати поранених попри «приліт» авіаційної бомби чи чергового російського безпілотника. Це справжні лабіринти з морських контейнерів, укріплених накатами з дерева і землі.

Тетяна Кукурудза, полковник медичної служби: «Тут бачите оці контейнери 20-футові, вони між собою спарені. Тут два контейнери і два операційні столи — з УЗД і всім необхідним для роботи... Ми переходимо в житлову зону. Ми зараз на перехресті такому, де контейнери розміщені по різні боки. Тобто, якщо буде, не дай бог, якийсь "приліт", то відповідно контейнери розташовані в різних приміщеннях».

В таких шпиталях медики не лише рятують життя солдатам, а й живуть, заїжджаючи на довгі ротації. Під землею є все потрібне, аби не виходити на поверхню.

Що ж до бойових позицій — зараз деякі з них мають вигляд як величезні підземні міста. Одне з наймасштабніших з’явилося у десантників — теж із усіма комунікаціями, каналізацією, спальними місцями та пунктами управління фронтом. Над ними — від 1,5 до 4 метрів землі.

У ТСН ми вам його показували ще пів року тому. В цьому масштабному місті десь у лісосмузі неподалік лінії зіткнення продумано все настільки чітко, що тут є їдальня для десятків бійців та навіть кухня не гірша, ніж у ресторані — з витяжкою назовні.

Підземне «метро» для піхоти та логістика під землею

Цю ідею занурення під землю для безпеки життя підхопили всі Сили оборони. І нині на лінії фронту створили розгалужену мережу фортифікацій. Це не лише шпиталь чи пункт управління боєм, а й дорога до позицій для піхотинців, яка починається задовго до кілзони — території, де в небі панують ворожі дрони.

Цей тунель для піхоти нагадує метрополітен, де кожен вихід назовні до позицій — наче станція. Зведення таких шляхів для піхоти прийшло на заміну зовнішнім тунелям із сіток, якими обтягували фронтові дороги. Що вони не панацея — зрозуміли доволі швидко, коли росіяни навчилися нищити їх.

Але й це не всі секрети армії. Адже утримання позицій на полі бою залежить не лише від того, чи дійдуть до неї люди, а й від забезпечення їжею і боєкомплектом бійців, які сидять в окопах. Тож під землю вирішили спускати і логістику. Тунель для квадроциклів і НРК — це теж робота десантників.

Безпілотники-спостережники з камерами денного та нічного бачення роблять лінію фронту абсолютно прозорою. Вони виявляють кожен рух, по якому потім летять ворожі дрони-камікадзе. Такою стала війна 2026 року. І наступного року ця тенденція тільки зростатиме, кажуть у Силах оборони.

Стратегія Міністерства оборони та досвід В'єтнаму

У Силах оборони прогнозують: аби ще краще вберегтися від безпілотників та авіабомб, які теж нищать наші позиції і випалюють цілі міста на фронті, тенденція до розширення розгалуженої мережі підземних фортифікацій триватиме й наступного року. Цю ідею підхопили в Міністерстві оборони і вже збільшили фінансування для землерийної техніки.

Євгеній Хмара, міністр оборони України: «Йдеться про розгалужену систему тунелів в глибині оборони, захищені позиції для пілотів, укриття для нашої піхоти та ланцюжки для їхньої підтримки. Основна ціль — мінімізувати перебування військових на відкритій території, зменшити вразливість наших воїнів під час пересування, обмежити обізнаність ворога про шляхи та періодичність постачання».

Свого часу я назвала цей процес занурення позицій під землю «в’єтнамізацією». Адже це перегукується з подіями часів війни США у В’єтнамі.

Саме тоді з’явилися відомі у світі катакомби Кучі завдовжки 250 кілометрів — це розлога система підземних ходів і лабіринтів, яку ще 1945 року почали розбудовувати партизани Національного фронту визволення Південного В'єтнаму. Під час війни ці фортифікації допомагали їм протистояти технологіям і вогневій перевазі США та змінили перебіг війни — аж так, що Сполучені Штати змушені були відступити. Бо вибити військо з тих тунелів так і не змогли. Нині це історичний меморіал та туристичний об'єкт, куди можна потрапити на екскурсію.

▶ На YouTube-каналі ТСН можна переглянути за цим посиланням: Ексклюзивні кадри з Олешок: евакуація людей! | ТСН 16:00 30 жовтня

Пов’язані теми