Цей старовинний обряд, який притаманний не тільки українцям, має назви "ховання ляльки", "Калоян", "морт" і "ховання Засухи". Етнографи зафіксували його в понад 20 селах Чернівецької області. Дослідниця Надія Пастух також вивчала цю традицію в українських селах українсько-молдовського пограниччя.
Реклама AdvОбряд ховання ляльки: для чого був потрібний
Під час обряду виготовляли ляльку з доступних матеріалів – зокрема ганчірок, глини або з частин рослини. Її вкладали в імпровізовану домовину й влаштовували символічний похорон із голосіннями. Учасники відтворювали звичайні поховальні дії, але метою було не попрощатися з реальною людиною, а викликати дощ.
Етнологи пояснюють цей обряд через народні уявлення про смерть, родючість і сили природи. За одним із тлумачень, лялька символізувала дитину, яка нібито померла від спеки. Інші дослідники розглядають дійство як символічне звернення до сил, від яких, за народними уявленнями, залежав дощ.
РекламаЯк обряд ховання ляльки проводили на Буковині
У селі Шебутинці на Сокирянщині традиція збереглася в осучасненому вигляді. Коли довго не було дощу, діти ховали одягнену в біле ляльку, а після похорону збиралися на символічні поминки, де їх пригощали солодощами.
В обряді використовували й поминальну кашу – коливо. За описом Буковинського центру культури і мистецтва, після поховання ляльки на межі двох сіл діти пригощали кашею людей, яких зустрічали в полі. Ті куштували її та промовляли побажання, щоб Бог беріг землю й урожай.
Місцеві жителі розповідали етнографам, що іноді після такого дійства починалася злива. Ці спогади стали частиною історії обряду, який передавали від покоління до покоління.
Дощ – це чудово для врожаю, але у давнину в українців була ще одна проблема – блискавка. Дізнавайтеся, які обряди захищали наших предків від блискавки.
