Сьогодні цей механізм нагадує принцип роботи сучасних чат-ботів на основі штучного інтелекту. Про це пише IFLScience.

Реклама Adv

Як працювала машина для створення текстів

Роман уперше опублікували у 1726 році. У третій частині твору головний герой потрапляє до Великої академії Лагадо, де науковці працюють над незвичайними проєктами. Попри їхні експерименти, місто потерпає від бідності.

Серед винаходів академії була велика машина з дерева та дроту. Вона мала допомогти будь-кому писати книжки з філософії, математики, політики, права та інших наук без спеціальної підготовки.

Перше видання "Мандрів Гуллівера" / Архівне фото

Пальне

Середні ціни в мережі АЗС «Amic Energy» станом на

Механізм постійно переміщував слова, утворюючи випадкові комбінації. Учні переглядали результати, відбирали фрагменти, з яких можна було скласти речення, а потім передавали їх писарям. Винахідник сподівався, що завдяки цьому вдасться зібрати знання з усіх галузей науки.

Реклама

Водночас машина не розуміла змісту текстів і не могла перевіряти достовірність інформації. Попри відсутність доказів її практичної користі, розробник прагнув залучити кошти на створення 500 подібних пристроїв.

Чим винахід нагадує сучасні чат-боти

В описаній машині дослідники побачили схожість із великими мовними моделями, на яких працюють сучасні чат-боти.

Машина відділяла створення тексту від розуміння тексту, подібно до того, як працюють великі мовні моделі (LLM)– йдеться у статті.

Однак Свіфт не намагався передбачити появу штучного інтелекту. За допомогою сатири письменник критикував проєкти, які потребували значних ресурсів, але не приносили відчутних результатів.

У "Мандрах Гуллівера" помітили опис сучасних ШІ-моделей / Фото Unsplash

Яке ще відкриття згадав Свіфт

У романі також ідеться про два супутники Марса, які на момент написання твору ще не були відомі астрономам.

Реклама

Фобос і Деймос відкрили у 1877 році – через 151 рік після публікації "Мандрів Гуллівера". Свіфт навіть навів приблизні характеристики їхнього руху навколо планети.

Цей збіг має наукове пояснення. Письменник знав про закони Кеплера та тогочасні астрономічні дослідження, тому міг припустити існування супутників Марса на основі вже відомих закономірностей.