А наслідком цього стало те, що троє блискучих астронавтів опинилися заблокованими у тісній капсулі, де дрібна іскра спровокувала нещадне пекло. Їхня мученицька смерть під час рутинного тренування назавжди змінила підхід до безпеки у космічних програмах, довівши, що ціна людського життя вища за будь-які політичні амбіції. 24 Канал розповість про це трохи докладніше.
Реклама AdvЧому капсула космічного корабля перетворилася на піч для екіпажу?
Трагедія сталася 27 січня 1967 року на стартовому комплексі №34 мису Кеннеді у Флориді. Досвідчений командир Вірджил "Гас" Гріссом (перший американець, який здійснив два космічні польоти), старший пілот Едвард Вайт (перший із громадян США, що вийшов у відкритий космос) та пілот Роджер Чаффі (талановитий новачок) зайняли свої місця в командному модулі AS-204. Це не був запуск – а лише рутинне тренування, так званий тест із відключенням кабелів (plugs-out test), який мав імітувати умови автономного польоту на власному живленні.
РекламаРакета не була заправлена паливом, тож випробування офіційно не вважали небезпечним – проте саме ця ілюзія стала першим кроком до невідворотної катастрофи. Інженери NASA ухвалили хибне рішення – для економії ваги та спрощення систем життєзабезпечення атмосферу всередині капсули наповнили чистим стовідсотковим киснем під тиском, лише трохи більшим за нормальний атмосферний. За таких специфічних умов будь-який матеріал, навіть той, що зазвичай ледь тліє, спалахує з вибуховою силою.
Ба більше, кабіна була буквально нашпигована горючими матеріалами – кілометри нейлонових застібок-липучок (Velcro), пластикові панелі, паперові інструкції та синтетичні скафандри астронавтів. Це була фактично ідеальна піч, яка лише чекала на свою іскру, і о 18:31 за місцевим часом ця іскра проскочила. Згідно з висновками слідчої комісії, причиною з найбільною імовірністю стало коротке замикання у зношеній тефлоновій ізоляції мідного дроту поблизу системи контролю середовища.
Реклама"Вогонь! У нас пожежа у кабіні!" – пролунав у радіоефірі крик, який назавжди врізався у пам'ять операторів центру управління. Полум'я миттєво охопило стіни, живлячись чистим киснем, і температура всередині за лічені секунди стрибнула до неймовірних 760 градусів. І ще один фактор унеможливив порятунок – складна трикомпонентна конструкція люка відкривалася всередину, а тиск у капсулі різко зріс. Едвард Вайт відчайдушно намагався повернути ручку, але це було фізично неможливо. Через 15 секунд після першого повідомлення про пожежу корпус модуля не витримав тиску і луснув, випустивши назовні густий токсичний дим, який відкинув рятувальників. Екіпаж загинув від отруєння чадним газом та масштабних опіків.
Чому сталася смертельна пожежа, яка вбила екіпаж "Аполлона-1": дивіться відео BBCEarthScience
Що саме засліпило NASA у 1967 та призвело до фатальної недбалості?
Щоб зрозуміти, як найрозумніші інженери планети припустилися такої кількості кричущих помилок, потрібно поглянути на жорсткий геополітичний контекст епохи. У 1960-х роках Холодна війна перемістилася у космос. Радянський Союз завдавав США одного репутаційного удару за іншим – перший супутник, перша людина на орбіті, перший вихід у космічний вакуум. Президент Джон Кеннеді публічно пообіцяв, що Америка висадить людину на Місяць до кінця десятиліття. Цей дедлайн і перетворився на дамоклів меч, що висів над кожним співробітником NASA та їхніми підрядниками.
РекламаУ коридорах космічного агентства панувала так звана "лихоманка запуску" (Go fever) – небезпечний психологічний стан, за якого бажання виконати місію вчасно переважає над здоровим глуздом і базовими правилами безпеки. Компанія North American Aviation, яка розробляла командний модуль, працювала за умов шаленого поспіху – корабель збирали "на ходу", креслення змінювали щодня, а контроль якості катастрофічно падав.
Сам командир екіпажу Гріссом чудово розумів, наскільки сирим був їхній апарат. За кілька днів до трагедії він зірвав лимон з дерева на своєму подвір'ї й повісив його на тренажер модуля – в американській культурі словом "лимон" називають браковану, безнадійно зіпсовану техніку. Астронавти постійно скаржилися на проблеми зі зв'язком, витоки охолоджувальної рідини та іскріння проводки, але графік вимагав рухатися вперед попри всі червоні прапорці. У підсумку – сталося те, що сталося.
РекламаЗагибель екіпажу "Аполлона-1" стала жорстоким уроком, який зупинив цю сліпу гонитву. Розслідування Конгресу США та внутрішня комісія NASA виявили тисячі недоліків у конструкції, і програму пілотованих польотів призупинили на 20 місяців. За цей час корабель перепроєктували з нуля – створили новий єдиний люк, який відкривався назовні всього за 3 секунди, замінили чистий кисень на стартовому майданчику на безпечнішу азотно-кисневу суміш, а горючі матеріали в кабіні замінили на вогнетривкий тефлон та скловолокно.
Історики космонавтики сходяться на думці, що якби пожежа не сталася на Землі під час тренування, вона неминуче сталася б у космосі, на шляху до Місяця. Тож трагедія Гріссома, Вайта та Чаффі не тільки стала тим болісним катарсисом, який змусив NASA схаменутися та виправити помилки, а й запобіжником майбутніх можливих жертв. Зрештою, США успішно здійснили історичну висадку на Місяць Ніла Армстронга та Базза Олдріна у 1969 році. Прах загиблого екіпажу "Аполлона-1" залишився на Землі – але саме смерть тих чоловіків проклала людству безпечний шлях до зірок.
