У неділю, 25 жовтня, Жозе Моурінью проведе перший матч проти Барселони за 13 років.

Уже цей факт шокує. Як?! Баталії португальця проти Барси були ж буквально вчора. Проте це так – і людські відчуття буквально кричать про суперечність не лише тому, що час минає дуже швидко.

Моурінью вивів дуелі з Барсою на рівень, вищий за футбольні матчі. Яскраві висловлювання до, справжні битви під час і потужний післясмак після стали класикою, яка затьмарила навіть класіко. Це була ідеальна пара мисливця й здобичі – людини, яка ставила все на кін заради перемоги над надсилою, і надсили, яка знову й знову перевтілювалася та змінювалася, щоб упоратися з цією людиною.

Передісторія

Спочатку Моурінью був великим другом і помічником Барси на шляху до перемог. У надпотужній Барсі Боббі Робсона, за яку забивав голи Роналдо, португалець працював асистентом. Багато хто помилково вважає, що він був перекладачем, дурні навіть намагаються зачепити його цим словом – але Жозе, як уміє лише він, парирує:

"Якщо я був єдиним у Барселоні, хто вільно розмовляє англійською, це ще не означає, що я працював перекладачем".

Виходець із буржуазної родини, добре освічений і щиро закоханий у футбол, Жозе змолоду подавав великі надії. Ще до Барси він успішно тренував юнацькі команди Віторії з рідного Сетубала, потім допомагав Робсону аналізувати суперників у його командах – і вирізнявся як дуже перспективний тренер-початківець.

Робсон рекомендував його всім, кому тільки міг, та й успіхи клубу – перемоги в Кубку Іспанії та Кубку володарів кубків 1997 року – сприяли кар'єрному зростанню амбітного фахівця. Моурінью запросили кілька португальських команд, потім Порту, з яким він досяг приголомшливого успіху, далі був блискучий Челсі – і коли 2008 року він залишився без роботи, а Барса шукала заміну Райкарду, його кандидатура видавалася цілком логічною.

Читайте також : Відео Фото 11 матчів, з яких почалася легенда: як Жозе Моурінью тренував, змінював і шантажував Бенфіку

З Моурінью зустрічалися провідні керівники клубу, а він був щасливий отримати під свою опіку Хаві, Мессі, Ето'о та інших зірок. Він – виняткове новаторство на той час – підготував докладну презентацію гри за схемою 4-3-3, розповідав, як залізною рукою поведе розслаблену анархією Райкарда Барсу до нових перемог. Усе йшло до повернення португальця в Барсу, але вже в новому статусі.

Каменем спотикання для португальця став ідол Барси, людина, важливіша навіть за засновників. Великий Йохан Кройф, який був радником Лапорти, заблокував призначення Моурінью. І заради кого! Не умовного Капелло, не іншого надтитулованого фахівця, а тренера-новачка: колишнього підопічного Жозе, Жузепа Гвардіоли.

📸| Luis Enrique, Jose Mourinho and Pep Guardiola together at Barcelona (1997) https://t.co/BA9A5u442R

— CentreGoals. (@centregoals) May 15, 2023

Нідерландця збентежили оборонний стиль гри команд Моурінью та провокаційна поведінка в інтерв'ю. Є підозра, що цей вибір вплинув на саму особистість португальця: його самолюбство було зачеплене, і він поставив собі за мету всупереч усьому довести свою велич та перевершити Барселону. Навіщо інакше йому було йти з Інтера? Утім, я забігаю наперед.

Дуель перша: естетська

Уперше Моурінью вивів свою команду проти Барси ще до невдалої співбесіди. Ліга чемпіонів-2004/05: Моур уже шліфує блискучу команду, але навіть це не йде в жодне порівняння із сузір'ям, яке вийшло в синьо-гранатовому. Ето'о, Деку, Хаві, Іньєста, Жюлі – і це все почет феноменального Роналдінью! Барса була фаворитом будь-яких турнірів, у яких брала участь.

Моурінью, однак, упорався: зі складом, у якому Дафф і Гудьйонсен були мало не зірками, переміг удома 4:2, ведучи 3:0 уже на 19-й хвилині. З огляду на поразку на Камп Ноу лише 1:2 це означало вихід далі, аж до тактичних "шахів" із Бенітесом, які вирішив гол-фантом. Але ось що цікаво: нині ті матчі згадують зовсім не в контексті успіху Жозе і навіть не через Гудьйонсена чи Даффа, які забивали голи – а заради диво-гола Роналдіньйо.

Хлопець, який у найпрестижніших матчах і проти найкращих захисників світу грав наче у дворі, саме в цьому взятті воріт найяскравіше продемонстрував свій стиль. Зупинивши м'яч перед штрафним майданчиком, він зробив кілька обманних рухів і пробив носком – настільки несильно, наскільки й несподівано. Найприємнішу оцінку цьому голу дав П'єрлуїджі Колліна.

"Із голів, які трапилися за моєї присутності на полі, найбільше мене вразив м'яч, забитий Роналдіньйо на "Стемфорд Брідж", – сказав легендарний арбітр, а він судив стільки зіркових матчів, скільки не судив, мабуть, жоден інший арбітр навіть за всю історію.

Дуель друга: явлення Мессі народові

Нова зустріч Моура з Барсою відбулася вже наступного сезону. Жозе вже був сформованим топтренером – із блискучою перемогою в чемпіонаті, зі створеною топкомандою – але й у Барси сталася одна невеличка зміна. У компанії Ето'о, Роналдіньйо, Деку, з Ларссоном, Іньєстою та Беллетті в якості "джокерів" вийшов один невисокий хлопчина.

Так, Мессі вже у 18 років пробився до основи Барси – і зруйнував усі задуми Моурінью. Після нічиєї в Іспанії 1:1 Мессі не залишав суперникам шансів у Лондоні. Зупинити його можна було лише фолом – і дель Орно за це поплатився, отримавши червону картку ще в першому таймі. Зі стадіону, який за Жозе став фортецею, Барса повезла перемогу 2:1 – і вирушила до тріумфу в турнірі.

Дуель третя: коли в центрі поля зійшлися Моурінью та Вальдес

З поваги до масштабу постатей ми не враховуємо протистояння Моурінью з "блаугранас" на групових етапах – усе одно до плейоф виходили всі. Надважливими матчами для всієї історії ЛЧ стали півфінали Ліги чемпіонів-2009/10.

На той момент Моурінью очолив Інтер – команду, яка нудно й без конкуренції вигравала Серію А, але досить принизливо вилітала від першого ж пристойного суперника в Лізі чемпіонів. Моратті марив "вухатим" кубком,надав новому тренеру карт-бланш щодо складу – і не лише купив того самого Снейдера, а й погодився позбутися Ібрагімовича, який пішов у Барсу в обмін на Ето'о. І це після сезону, коли Інтер Моурінью вилетів в 1/8 ЛЧ від МЮ.

Потрібно було виправдовувати аванси. Моурінью із задоволенням помстився Челсі за звільнення в 1/8, буденно пройшов ЦСКА у чвертьфіналі – а далі була Барселона. Її після шести трофеїв 2009 року та чудового початку сезону-09/10 уже називали найкращою командою в історії, вона була фаворитом із величезним відривом... а потім сталися 1:3 на "Меацца". На "Камп Ноу", попри 70 хвилин гри в меншості (Бускетс легендарною симуляцією переконав арбітра вилучити Тьяго Мотту), програли лише 0:1 – а потім і Баварію у фіналі здолали.

Успіх того Інтера з Барсою – це успіх команди, у якій кожен показав максимум. Вас могло здивувати, чому Крістіан Ківу отримав запрошення стати тренером Інтера після кількох місяців у Пармі – але "нерадзуррі" шанують його як легенду. У січні 2010-го він зазнав травми черепа, але відновився лише за 77 днів: грав у шоломі, проте геніально діяв проти атак Барси та Баварії. Ось що він каже про святкування:

"Я вклав у кубок Ліги чемпіонів і той шолом, який так легко злетів із голови під час святкування, і сльози, і емоції. Це були найщиріші відчуття в моїй кар'єрі. Відчуття, що я здійснив головну мрію дитинства, пройшовши через неймовірні випробування. Шрам на голові? Та байдуже, він мене не бентежив. Він лише залишається нагадуванням про ту частину шляху, яку мені довелося пройти заради перемоги".

І так було з усіма. Ето'о – такий титулований Ето'о! – заради успіху грав фактично захисника; Самуель і Лусіо в обороні демонстрували рівень зіграності та злагодженості, якого не показували ні до, ні після; Міліто "просто" дуже багато забивав, Снейдер досяг піку креативності. Усі пам'ятають, як під час прощання Моурінью з Інтером на його плечі ридав Матерацці. Він майже не грав у Жозе – але це ще краще символізує, як тренер зміг зарекомендувати себе на новому місці та в чужій країні, як його полюбили лише за пару років.

І сам він ставився до тих матчів як до чогось більшого, ніж просто роботи. Після фінального свистка на Камп Ноу Моурінью, наче кіногерой (причому, ймовірно, негативний), побіг до центру поля – святкувати перемогу над скореною фортецею. Першим, із ким він зіткнувся, був... Вальдес: наприкінці Інтер сів так глибоко, що воротар Барси розігрував м'яч як плеймейкер. Віктор сказав Жозе кілька "ласкавих" слів, навіть схопив міцною воротарською хваткою – а з наступного сезону їм судилося стати постійними суперниками.

Дуель четверта: ляпас

Важко навіть уявити масштаб слави, з якою Моурінью приїжджав у Реал. Жоден сучасний тренер навіть близько не має такого ореолу непереможності. Флік, Енріке, Гвардіола – усі вони мають шлейф невдач, а в Жозе був неймовірний успіх у Порту, найкраща в історії клубу робота в Челсі та неймовірний успіх в Інтері.

Окремі плями на сонці, на кшталт того самого вильоту через дель Орно, сам Моурінью вміло прибирав на пресконференціях. Він здавався людиною, яка знає секрет успіху й переносить його з клубу до клубу – і, до речі, чудово почав і в Реалі. Десять перемог і дві нічиї в перших дванадцяти турах, багато розгромних перемог, Озіл, який розкрився, Роналду, який став забивати ще більше. У Барсі Пеп надто захопився експериментами й довірою до молоді – і, здавалося б, повернення Жозе на Камп Ноу мало закріпити його лідерство.

Як 5:0?!

Повний розгром Реала на всіх ділянках поля. Хтось міг сказати, що, банально, Моурінью ще має багато роботи попереду. Але, на мій погляд, та поразка стала дзвіночком завершення епохи. Футбол вийшов на новий виток розвитку, і одними з головних його новаторів стали Барселона (з будь-яким тренером), Гвардіола (у будь-якій команді) та, особливо, Барселона Гвардіоли. Моурінью візьме ще два чемпіонства з Челсі та Реалом, але наймоднішим тренером світу вже не буде ніколи.

Дуель п'ята: рятівний Кубок

Ось уже понад 30 років жоден тренер, який завершує сезон у Реалі без перемоги в чемпіонаті, ЛЧ чи Кубку, не уникає звільнення. Винятків немає: тому самому Анчелотті два роки тому не пробачили безтрофейний рік, попри його грандіозні заслуги перед Реалом.

І, можливо, сезонів у Мадриді та ігор проти Барси в Моурінью було б значно менше, якби не Касільяс і Роналду. Реал на момент фіналу вже безнадійно відстав від "блаугранас" у чемпіонаті, але блискуче проявив себе в Кубку: двічі обіграв Атлетіко та Севілью, навіть із Леванте відзначився рахунком 8:0.

Фінал із Барселоною видався надзвичайно важким і міг продовжити серію невдач Моурінью в класіко. Касільяс, що щонайменше несподівано з огляду на їхні подальші взаємини, власноруч утримав Реал у боротьбі, зробивши кілька блискучих сейвів в основний час – ну а Роналду забив переможний в овертаймі. Десь тоді й почав формуватися образ Кріштіану як солдата, який бере на себе левову частку результативності Реала й готовий до боротьби з будь-ким.

Дуель шоста: por que?

Лише через тиждень після фіналу Копа дель Рей класичним суперникам належало зійтися в півфіналі ЛЧ. Матчі завершилися успіхом Барси, яка виграє й сам турнір, але проходили на тлі вкрай суперечливого суддівства. У першій грі, в Мадриді, арбітр вилучив Пепе в ситуації, коли той ледь зачепив ногу Дані Алвеса. Дані зіграв як зразковий симулянт: його виносили на ношах, але зрештою він відіграв увесь матч, а Барса навіть третьої заміни не використала...

Барса перемогла в Мадриді 2:0 – і, здавалося б, усе скінчено, але навіть без Пепе й Рамоса на Камп Ноу Реал першим відправив м'яч у сітку. Щоправда, гол не зарахували: арбітр вирішив, що після фолу Піке (!) Роналду з порушенням віддав передачу на Ігуаїна. Надалі зіграли 1:1.

@la.verdad.molesta2 Gol MAL anulado a Real Madrid contra Barcelona en Champions League 2011 #realmadridfc #madridistas #fcbarcelona #futbol⚽️ #parati #fyp ♬ sonido original - La verdad molesta

Моурінью був навіть незлий. Злістю можна було назвати висловлювання того самого Роналду, який заявив, що перемогти Реалу не дозволив суддя. Жозе був просто розгублений:

"Чому? Не знаю, можливо, річ у рекламі ЮНІСЕФ, можливо, в їхній винятковій доброзичливості, а може, у зв'язках їхнього керівництва в УЄФА... В інших команд немає жодних шансів".

Особлива (от вже пророче прізвисько!) інтонація разом із грандіозною увагою до пресконференцій Жозе, яку він сам підняв до небес, зробили відео вірусним. З'явилися й стали популярними кліпи з обігруванням "Por que" (так іспанською звучить "чому") Моурінью, а фанати Барси не втрачали нагоди потролити Жозе скандуванням.

Так, Моурінью став об'єктом мемів, які тоді лише зароджувалися. Але речі, здатні ламати життя й психіку іншим, йому тільки додали балів у медіа. Жозе, як жоден інший тренер, відчув зростання значення інтернету – і почав створювати дедалі нові інформаційні приводи.

Іноді дуже милі (публічно привітати колишнього асистента з якимось локальним тренерським успіхом у провінції), іноді пафосні (зробити татуювання з усіма трьома єврокубками), іноді грубі (у Серії А він отримував більше жовтих карток, ніж будь-яка інша людина – тобто більше за всіх, навіть найжорсткіших футболістів – але португалець дарував хайлайти знову й знову. Якби не унікальний медійний статус, він міг би й не отримати запрошень у ті клуби, від яких отримував їх останні десять років.

Дуель сьома: презентаційна

Усім, хто каже, що Моурінью не вміє розкривати юніорів, варто вказати на кубкову дуель сезону-12/13. Тоді Реал, треба визнати, уже був дуже не в порядку, регулярно втрачав очки і міг розраховувати на кубки як на єдину можливість урятувати сезон. Але от біда: перед кубковим чвертьфіналом проти Барси Пепе травмував ногу, Касільяс зламав руку, а Рамос отримав дискваліфікацію.

Реалу не просто не залишали шансів: його навіть жаліли, вважаючи, що за таких умов, без головних козирів Моурінью, шансів немає. Тренер показав, що жаліти його зарано: після нічиєї на Бернабеу Реал переміг Барсу 3:1 на Камп Ноу, і в кожному з матчів по голу забив раніше маловідомий дублер. Хоч Рафаель Варан і зіграв кілька матчів за "бланкос" раніше, саме ці зустрічі стали його презентацією як ідеально готового фізично, зрілого не за роками й дуже технічного захисника.

Дуель восьма: його прощальний уклін

Зустріч, яка протягом 13 років залишалася останньою, уже мало що вирішувала. Сезон-2012/13 Моурінью провалив, Барса навіть без Гвардіоли парадним маршем ішла до титулу – і могла дозволити собі виставити на класіко неоптимальний склад. Утім, класичний мінімум команди показали: голи Мессі й Бензема, переможний м'яч Серхіо Рамоса – і довго здавалося, що історія взаємин португальця з Барсою на цьому завершилася. Однак сьогодні в ній буде написано нову сторінку.

Матчі команд Моурінью з Барселоною стали настільки легендарними, тому що своїм символізмом вийшли далеко за межі футболу. Це історія зустрічей протилежностей: гранично екстравертної, відкритої, іноді навіть надто сильно, особистості та абсолютно інтровертних людей, кожен із яких поклав свій талант на вівтар командної гри.

Моурінью давав розкритися великим індивідуальностям: Роналду, Рамосу, Касільясу. Так, це його й згубило, але ж це теж взаємини людей: складних, із великим его, дуже різних. У Барсі ж навіть чудовий старт Ібрагімовича не врятував його від "відрахування", наче це був не спорт, а школа. Хто правий у цій вічній суперечці? Думаю, Кройф – такій людині на чолі такого клубу справді не було чого робити.