Західні області теж під загрозою: які нові ракети Росія може використати для нових ударів

Росія поступово переходить до створення нового типу ударного озброєння – дешевших і швидших ракет, які за своїми характеристиками вже виходять за межі звичних дронів. Завдяки китайським двигунам та модернізації конструкцій цізасоби ураження здатні летіти зі швидкістю до 700 кілометрів на годину та долати понад тисячу кілометрів. Якщо виробництво таких ракет вдасться масштабувати, під загрозою опиняться не лише прифронтові міста, а й західні області України.

популярні відео

Спеціально для 24 Каналу військовий експерт Роман Світан проаналізував, як Росія намагається перетворити дешеві ударні апарати на масову зброю, чому українській ППО буде складніше їх перехоплювати та які системи можуть захистити українські міста від нових атак.

Чим небезпечні нові ракети і куди зможуть діставати?

Сучасна війна стрімко еволюціонує, і класичні поршневі безпілотники поступово поступаються місцем новим технологічним рішенням. За словами військового експерта Романа Світана, сьогодні стає дедалі складніше провести чітку межу між звичним ударним дроном та повноцінною ракетою.

Головним критерієм розподілу стає зовнішній вигляд та тип двигуна. Якщо літальний апарат має сигароподібне тіло, літакове крило та турбореактивний двигун – це вже ракета, адже звичайний поршневий двигун внутрішнього згоряння таку конструкцію просто не потягне.

Росія, отримавши доступ до китайських турбореактивних двигунів, змогла суттєво модернізувати свої ударні засоби. Це призвело до появи реактивних версій дронів – російсько-китайських "Гераней", які здатні розганятися до 500 кілометрів на годину завдяки зміненому куту стрілоподібності крила.

Проте це лише перехідний етап до значно серйознішої загрози – так званих ерзац-ракет (спрощених й дешевших). Російський військово-промисловий комплекс активно ставить на крило нові типи озброєння:

"Філін";

"Дань-Т";

"Бандероль";

"Герань-5".

Це фактично зменшені копії важких крилатих ракет (типу Х-101), але з бойовою частиною, зменшеною приблизно вдесятеро – до 50 – 100 кілограмів.

Такі ерзац-ракети володіють значно вищими тактико-технічними характеристиками порівняно з попередниками. Їхня швидкість сягає 700 кілометрів на годину, висота польоту – до 7 кілометрів, а дальність перевищує тисячу кілометрів.

Це означає, що під загрозою масованих ударів цими дешевими, але швидкісними засобами опиняться навіть західні регіони України.

Наразі окупанти випускають ці апарати у відносно невеликих кількостях, тестуючи їхні можливості. Однак Роман Світан зазначає, що вже за 3 – 4 місяці обсяги виробництва ерзац-ракет зрівняються з нинішніми показниками випуску реактивних "Гераней".

Ворог зможе запускати до сотні таких цілей щодоби. Це кардинально змінить характер повітряних атак, адже перехоплювати їх наявними засобами стане набагато складніше.

Роман Світан про нові ракети: дивіться відео

Як протидіяти?

Масове застосування ерзац-ракет змушує українське командування переглядати архітектуру протиповітряної оборони. Мобільні вогневі групи з кулеметами чи дрони-перехоплювачі фізично не здатні наздогнати цілі, що летять на швидкості 700 км/год на значних висотах.

Відповіддю на цей виклик стає створення суцільної бар'єрної (фронтальної) системи ППО вздовж усієї лінії бойового зіткнення.

Основою цього щита мають стати зенітно-ракетні комплекси малої дальності. За оцінками експерта, для формування однієї щільної лінії оборони потрібно щонайменше 200 таких комплексів.

Процес їх розгортання вже розпочався: Україна повертає на бойове чергування радянські ЗРК "Оса", для яких вітчизняне КБ "Луч" почало випускати нові дешеві ракети РК-19. Західні партнери також передають аналогічні системи, зокрема французькі комплекси Crotale та їхні фінські модифікації на базі бронемашин BAE Sisu, ракети яких розвивають швидкість до трьох махів.

Паралельно впроваджуються новітні українські розробки вартістю до 10 тисяч доларів за постріл, здатні ефективно збивати як дрони, так і керовані авіабомби (КАБи).

Завдання цієї багатоешелонованої системи – знищувати абсолютну більшість російських аероцілей ще на етапі перетину лінії фронту. Ті поодинокі об'єкти, яким вдасться прорватися, ліквідовуватимуться об'єктовою тиловою ППО та винищувальною авіацією.

Чому варто діяти на випередження?

Поки Україна будує свій захист, Сили оборони активно застосовують тактику виснаження російської протиповітряної оборони. Яскравим прикладом є масовані нальоти на Москву та інші стратегічні регіони Росії. Для перевантаження ворожих радарів та зенітних систем використовуються не лише ударні дрони, але й сотні дешевих дронів-обманок вартістю 200 – 300 доларів.

Повітряні кулі, рухаючись у струменевих течіях на певних висотах, здатні долати відстані у 500 кілометрів зі швидкістю до 200 км/год. Вони можуть нести розвідувальне обладнання, ретранслятори або скидати дрони з системами машинного зору для ураження аеродромної техніки.

Російська ППО змушена реагувати на кожну таку ціль, витрачаючи дорогі ракети, оскільки навіть дрон-обманка несе пів кілограма вибухівки, здатної спричинити пожежу на військовому об'єкті чи нафтобазі. Це заганяє окупантів у капкан: вони змушені концентрувати дефіцитні ЗРК навколо кількох локальних зон, залишаючи решту території відкритою для ударів.

Попри успішні атаки на підприємства нафтохімії (як-от завод з виробництва аміачної селітри у Пермі) та знищення російських дата-центрів, ключовим завданням залишається відновлення систематичних ударів по нафтопереробних заводах (НПЗ) Росії.

Роман Світан наголошує, що пауза в атаках на нафтопереробку є вкрай небезпечною. Російська промисловість здатна відновити пошкоджені потужності приблизно за місяць. Якщо не підтримувати постійний тиск, ефект накопичення збитків зникне, і Силам оборони доведеться починати кампанію зі знищення ворожої енергетики з нуля.

У війні ресурсів зупинка фінансових та паливних потоків окупаційної армії є критичною умовою для зменшення її наступального потенціалу на фронті.