Вадим Морозов народився 30 липня 1999 року в селі Велика Виска, що розташоване біля однойменної річки. Нині населений пункт є центром громади і належить до Новоукраїнського району Кіровоградської області.
Вадим навчався у місцевій школі. Був товариським і тягнувся до знань.
Далі юнак здобував фахову освіту в обласному центрі, в медичному коледжі імені Єфрема Мухіна. А опісля Кропивницького обрав місцем свого подальшого становлення Польщу. Із 2017 по 2022 рік Вадим Морозов проживав у Варшаві, де поєднував навчання та роботу.
Початок повномасштабної російсько-української війни скорегував плани молодого чоловіка. Уже 27 лютого 2022 року Вадим повернувся в Україну. Відразу долучився до волонтерського руху. Працював у складі Кіровоградської обласної організації Товариства Червоного Хреста України, був архіваріусом та доставляв гуманітарні вантажі, координував проєкт «Перезавантаження», повідомляють на сайті Великовисківська територіальна громада.
2023 рік приніс молодому чоловіку зміни в особистому житті. Вадим Морозов одружився, став батьком. Із квітня наступного року почав працювати у Мар’янівській сільській раді, юридичною адресою якої є село Велика Виска. Одночасно виношував плани доєднатися до Сил оборони України.
У липні 2024 року Вадим Морозов добровільно вступив до лав Збройних Сил України. За кілька місяців, 5 жовтня, підписав контракт і розпочав службу у складі 3-ї окремої штурмової бригади на посаді санітара-стрільця. Справно виконував свої обов’язки у найгарячіших зонах, рятуючи побратимів.
Одночасно планував здобути вищу освіту, щоби мати ґрунтовні знання і більше можливостей професійного зростання в армії.
Навесні 2025 року перебували на Донеччині. Під час виконання бойового завдання поблизу населеного пункту Новомихайлівка Лиманського району 25 травня Вадим Морозов загинув.
«Вадим в перші дні повномасштабного повернувся з Польщі, де покинув навчання, адже не міг сидіти і спостерігати за тим , як його Батьківщину намагаються знищити. Він просто прийшов до нас Krophub Kropyvnytskyi і запропонував допомогу. Завдяки йому ми могли в «дефіцитний» період добувати оптику, рації, дрони по цінам нижче ринка з Польщі, він міг знайти все, його роль в хабі була роздобутчика, — розповідає Катерина Колтунова.
Він активно долучався до молодіжного руху, був членом Молодіжна рада Кіровоградщини, був у проєкті UPSHIFT Україна Слов'янський культурний центр "Задзеркалля", працював в Червоному хресті, місцевому самоврядуванні в Мар’янівська територіальна громада, встиг за ці три роки створити родину з Ангеліною Морозовою та народити прекрасного синочка Лева… Пішов у Третю штурмову добровольцем».
Земляки відзначають, що Вадим став одним із творців молодіжного простору у Великій Висці, активно долучався до розвитку молодіжної політики громади та області. Разом із командою працював над проєктами, генерував нові ідеї - зокрема, мав задум створити подкаст. Був завжди небайдужим, завжди поряд, завжди готовим діяти.
Кропивницький і Мар’янівська громада провели в останню дорогу земляка-військовослужбовця 20 червня 2025 року. Під час хвилини мовчання жалобний кортеж в обласному центрі зупинився біля площі Героїв Майдану. Після прощання із 25-річним захисником у місті колона вирушила до його рідного села Велика Виска у Новоукраїнський район.
Під час церемонії прощання із захисником зі словами вдячності та скорботи виступили Мар’янівський сільський голова Андрій Флоря та представник Новоукраїнського районного територіального центру комплектування та соціальної підтримки. Акцентували, що кожен, хто сьогодні тримає зброю за Україну, — це наш захист і сила. А кожна втрата - це біль для кожного з нас, для всієї держави.
Громада, побратими й рідні виконали побажання Вадима Морозова щодо музичного супроводу на церемонії прощання, яке він озвучував. Замість традиційних жалобних мелодій звучали пісні, які були йому близькі. Зокрема - Metallica. Пояснили: «Це може здивувати. Але це - про нього. Про справжність. Про внутрішню свободу. Про те, що навіть у прощанні він залишився собою» .
У Вадима Морозова залишилися дружина, маленький син, батьки, сестра та племінники.
Вічна слава і пам’ять захиснику України!
Валентина Кащенко
Фото: Великовисківська територіальна громада, Вадим Морозов
Підготовлено Українським національним агентством Укрінформ спільно з Українським інститутом національної памʼяті та онлайн-медіа Міністерства оборони України АрміяInform
