Еколог Владислав Балінський в інтерв’ю УНІАН розповів про шкоду від "тіньового флоту", атак Росії на цивільні судна, та чи перетвориться Чорне море на отруйну водойму.
Росія значно посилила тиск на цивільне судноплавство у Чорному морі, зокрема завдає ударів не тільки по комерційних суховантажах на українській території, а й по тих, що перебувають у нейтральних водах та у виключній морській економічній зоні інших країн. Через російські атаки гинуть моряки, тонуть судна, у Чорне море потрапляють нафтопродукти та вантажі, що транспортуються. Пошкоджені судна, які не вдалося своєчасно евакуювати, дрейфують без екіпажів.
Гідробіолог Національного природного парку "Тузлівські лимани", голова громадської організації "Зелений лист", керівник Одеського обласного осередку Національного екологічного центру України Владислав Балінський розповів УНІАН, чим небезпечні некеровані судна, які дрейфують після російських ударів, на що перетворилося морське дно біля Одеси та, яким може бути доля Чорного моря, якщо війна ще затягнеться на роки.
Пане Владиславе, як змінився стан Чорного моря через посилення атак росіян на порти та цивільні комерційні судна?
Відео дняЧерез суттєве посилення російських атак на цивільне судноплавство та портову інфраструктуру, відповідно, змінюється характер екологічних загроз. Джерелами забруднення стають не лише нафтові термінали чи паливні резервуари, а й комерційні судна з найрізноманітнішими вантажами. Причому екологічні наслідки залежать не лише від вантажу, а й від того, де судно затонуло і що відбуватиметься з ним надалі.
Мають значення, зокрема, гідродинамічні умови – течія, глибина, вітер тощо. Також треба брати до уваги кількість біологічних організмів (усіх живих істот, – УНІАН) та їх концентрацію у певному місці, статус території – чи це заповідна зона, місце гніздування птахів, чи тут відбувається відгодівля риби...
Візьмемо, наприклад, Одеську затоку, де своєрідна замкнута система – водообмін обмежений. Якщо удару завдано по судну, що перебувало на відстані до 3 км від берега, наслідки – дуже сумні… Якщо це Керченська протока, то це взагалі, образно кажучи, зона турбулентності, де складно передбачити масштаби забруднення та напрямок, яким воно прямуватиме.
Саме таку подію ми спостерігали у грудні 2024 року, коли у протоці сталася аварія двох російських танкерів – "Волгонєфть-212" та "Волгонефть-239". Тоді поверхневе забруднення спочатку пішло в бік Кавказького узбережжя, Грузії, більшість нафтопродуктів, що витекли, затонули в районі Анапи (РФ). Потім під впливом течії та вітру, що змінився, – нафтопродукти перемістилися у бік Керченського півострова, Криму. Уздовж узбережжя вони дійшли до гирла Дунаю і ми досі виявляємо забруднення в Одеській області, зокрема, на територіях нацпарку "Тузлівські лимани" та Дунайського біосферного заповідника.
Чи відомо вам щось про долю суховантажу Golden Leo, який під час транспортування кукурудзи був уражений неподалік Одеси? Повідомлялося, що тоді загинули десятеро моряків, а судно, яке росіяни згодом потопили, може спричинити екологічне лихо…
19 липня я перебував на "Собачці" (прибережна ділянка, яку в Одесі називають Собачим пляжем, розташована між пляжами "Дельфін" та "Відрада", – УНІАН) та на власні очі бачив ракетну атаку на цей цивільний суховантаж. По судну послідовно завдавали ударів – атака тривала близько 15-20 хвилин. Я переконаний, що російські військові свідомо вдалися до такої тактики, яку вже застосовували неодноразово, – спочатку уражають об’єкт, вичікують на прибуття рятувальників, медиків, а потім б’ють повторно, щоб збільшити кількість жертв…
Подальшу долю суховантажу відстежував за допомогою інструментів дистанційного зондування Землі, зокрема через Copernicus Browser. 26 липня судно затонуло в Одеській затоці на глибині близько 22-24 метрів. Поки, згідно з доступними мені супутниковими знімками, ознак масштабного нафтового забруднення морської поверхні я не виявив. Однак це не означає, що екологічних наслідків немає. На дні наразі лежить великий техногенний об’єкт: мені невідомо, чи вдалося його закріпити, спорожнити та герметизувати технічні ємності, які містять пальне. Якщо ні, то під час потужних осінньо-зимових штормів судно може зазнати додаткових механічних навантажень, змінити положення, отримати додаткові пошкодження. В результаті станеться витік пального, мастил тощо.
Чи має значення у цьому випадку, який вантаж транспортувався?
Так. Намокле зерно набухає і за певних умов може створювати додаткове навантаження на пошкоджені конструкції судна. Але основна екологічна загроза пов’язана з розкладанням великої кількості органічної речовини – мікроорганізми, які розкладають кукурудзу, активно споживають розчинений у воді кисень. За значної маси вантажу це може спричинити локальний дефіцит кисню та загибель донних організмів. Частину кукурудзи влітку вже викидало на одеські пляжі...
Зараз потрібно досліджувати не лише поверхню моря, а й стан корпусу, придонних вод і донних угруповань (живих організмів, що мешкають на дні, – УНІАН). Адже Golden Leo – далеко не єдиний подібний випадок. Після ударів по портовій інфраструктурі виникають й інші забруднення. Наприклад, у квітні, внаслідок пошкодження резервуарів із соняшниковою олією в Чорноморську, ми спостерігали поширення величезної поверхневої плівки.
Отже, російські атаки створюють у морі нові джерела забруднення, наслідки яких можуть проявитися через місяці, роки після ударів.
Восени до узбережжя Болгарії віднесло судно EMIL, яке зазнало ураження ще влітку поблизу Одеси. Яку загрозу несуть такі ситуації? Чи відомо про інші подібні випадки?
Історія із суховантажем EMIL наочно демонструє: море не має фізичних кордонів – наслідки війни не є проблемою однієї окремо взятої країни. Дійсно, судно було атаковано ще 5 серпня. Після пожежі та виходу з ладу технічних систем екіпаж евакуювали, й відтоді великий суховантаж дрейфував без керування, поступово переміщуючись під впливом вітру й течій у напрямку Румунії та Болгарії. На початку жовтня болгарські військові виявили його на схід від мису Шабла. Станом на 10 жовтня продовжували діяти навігаційні попередження про некероване судно без екіпажу та ходових вогнів...
Мені невідомі достовірно підтверджені випадки одночасного дрейфу інших "кораблів-примар" – покинутих суден, що переміщуються без екіпажів. Але це не означає, що подібні ситуації не можуть повторитися, бо атаки на комерційне судноплавство тривають...
Чим небезпечний неконтрольований дрейф "кораблів-примар"?
Я б розділив це на три етапи. Перший – поки судно залишається на плаву, а його ємності герметичні, це насамперед навігаційна загроза. Величезний некерований плавзасіб може зіткнутися з іншим судном, потрапити в небезпечну акваторію або сісти на мілину. Але на етапі дрейфу його ще можна взяти на буксир і запобігти катастрофі.
Набагато небезпечніше, коли судно сідає на мілину – другий етап. Тоді навіть зовні цілий корпус зазнає навантажень, на які він не розрахований. Адже судно спирається на ґрунт, потерпає від ударів хвиль, змінює положення тощо. Особливо це небезпечно у холодну пору року – під впливом потужних штормів корпус деформується та втрачає герметичність. У море починають витікати пальне, мастила, забруднені нафтою лляльні води та інші технічні рідини.
Третій етап – руйнування або затоплення судна. У такому разі одна частина забруднювачів потрапляє у воду одразу, інша – залишається всередині пошкоджених конструкцій, звідки може поступово вивільнятися роками. Тому рятувальні роботи потрібно проводити, доки судно ще зберігає плавучість.
Однак під час війни, через постійні повітряні атаки, проведення таких робіт може бути нереальним для України, бо йдеться про життя людей, які проводять такі рятувальні операції. До того ж Росія атакує цивільні судна й у нейтральних водах та у виключній економічній зоні інших держав…
"Судна-примари", які дрейфують без екіпажів, – міжнародний прецедент. Відповідальність за ці злочини лежить на країні-агресорі. Зрозуміло, що Україна не може відловлювати всі судна, що дрейфують, – необхідна допомога міжнародної спільноти, бо йдеться про дуже серйозну проблему.
Коли "примара" потрапить на мілину, або її викине на узбережжя, це так чи інакше призведе до серйозного забруднення – судно зазвичай втрачає плавучість, цілісність, тобто розламується... Щоб прибрати його, необхідні дуже великі ресурси – потрібно відновити плавучість плавзасобу, здійснити підводні зварювальні роботи тощо. Йдеться про витрати, які у тисячі разів перевищують суми, необхідні для звичайного буксирування.
До того ж ми вже знаємо, що забруднення, зокрема нафтопродукти, можуть опинитися далеко від місця аварії, ураження судна. Адже Чорне море має циклонічну потужну течію, яка перенаправить їх у бік Румунії та Болгарії. Знов-таки, згадаємо два танкери "Волгонєфть": за три місяці після трощі забруднення досягли Одеської області – нацпарку "Тузлівські лимани". Це 600 км від місця аварії! Відповідно, через ураження суден біля Одеси наслідків точно зазнають Румунія, Туреччина та Болгарія.
Якщо "примару", що розколюється, приб'є до узбережжя, все навколо почне смердіти. Залежно від характеру викидів, можна очікувати на масову загибель птахів... Загалом, навіть важко спрогнозувати, що буде далі...
Відомо, що у морі багато мін, зокрема протикорабельних – із потужними вибуховими зарядами. Що станеться, якщо на них натраплять некеровані судна?
Це один із найнебезпечніших сценаріїв. Через контакт з міною чи просто через вибухову хвилю корпус судна може зазнати серйозних пошкоджень. Може розломитися та затонути, й тоді до наслідків підводного вибуху додасться забруднення моря нафтопродуктами та іншими речовинами, які є на борту. Така екологічна аварія може статися за сотні кілометрів від місця, де судно було атаковане.
Водночас підводні вибухи небезпечні й самі по собі. Попри свою щільність, вода є відмінним провідником звуку, акустичний вплив поширюється значно далі від зони механічного ураження. Таким чином, різкий стрибок тиску завдає шкоди мешканцям моря. Це критично, зокрема, для китоподібних, яким слух та ехолокація забезпечують орієнтацію, пошук їжі та спілкування між собою. Тварини через отриману травму втрачають здатність орієнтуватися чи полювати та згодом гинуть.
До того ж, міни можуть переміщуватися під час штормів, потрапляти в інші райони й залишатися небезпечними протягом тривалого часу... Некеровані судна й мінна небезпека взаємно посилюють ризики – поєднання цих чинників може перетворити навігаційну надзвичайну ситуацію на масштабну екологічну катастрофу!
Якими є наслідки потрапляння в акваторію ракет та дронів після збиття?
Сили оборони намагаються збивати повітряні засоби ураження, що сунуть з боку Чорного моря, ще до того, як вони досягнуть житлових кварталів. Звичайно, це рятує людські життя. Водночас зрозуміло, що уражений дрон чи ракета не можуть розчиниться у повітрі – вони перетворюються на масу уламків у воді.
Постійно це спостерігаю на одеському узбережжі: в районі хвилеломів, на пляжах лежать шматки російських дронів – піноматеріали, композитні елементи корпусів, конструкції з вуглепластику. Це вже стало звичним сміттям війни. Але на поверхні ми бачимо далеко не все! Двигуни, металеві деталі, електронні плати, акумулятори, залишки пального й мастил переважно осідають на дно. Згодом матеріали руйнуються, метали кородують, а забруднювальні речовини потрапляють у морське середовище. Найбільше мене непокоїть накопичення цих матеріалів. Адже йдеться про систематичний потік техногенних забруднень, який надходить у прибережну екосистему протягом кількох років.
І якщо легкі уламки ще можна зібрати на березі, то важкі компоненти залишаються на дні. Скільки такого матеріалу вже накопичилося в Одеській затоці? Які речовини з нього надходять у донні відкладення? Як це впливає на безхребетних і риб? Поки що ми не маємо повної картини.
Знаю, що ви особисто досліджуєте морське дно. Можете описати ваші враження від побаченого?
Систематичні спостереження за станом підводних угруповань Одеської затоки веду з 1996 року. Зараз намагаюся далеко від берега не відходити, – переважно працюю в межах 400-500-метрової прибережної смуги, зокрема поблизу одеських пляжів і хвилеломів, на різних глибинах. Відразу кажу – небезпечні компоненти, вибухівку не бачив, очевидно відповідні служби їх влітку своєчасно прибирали. Проте, зрозуміло, що при таких масованих атаках та збитті все прибрати просто неможливо.
Загалом у мене суперечливі відчуття. З одного боку, на узбережжі відпочивальники засмагають, плавають у воді, сміються, граються діти. З іншого – якийсь "потойбічний" світ - всі ці уламки, частини крил та електронних пристроїв виглядають, як підводне звалище. Лежить це сміття майже нерухомо, накопичується роками… Те, що я побачив, жахає.
Чи вже відомо про втрату або скорочення популяцій певних видів у Чорному морі?
Найсерйозніша ситуація з китоподібними. Обізнаний в цьому, бо беру участь у науковому забезпеченні кримінального розслідування масової загибелі морських ссавців, яке природоохоронна прокуратура проводить із 2022 року. Ми підготували спеціальний висновок щодо можливих чинників загибелі дельфінів – це підводні вибухи та потужні акустичні впливи, які їх травмують. Зараз встановити реальну кількість загиблих тварин надзвичайно складно, адже відомо, що на берег потрапляє лише частина туш, більшість – тоне або на узбережжі стає здобиччю падальників…
Водночас зміни помітні й серед інших організмів. Наприклад, після руйнування Каховської греблі ми спостерігали масову загибель мідій через різке опріснення прибережних вод. Під час занурень в Одеській затоці бачу значне розрідження цих поселень – на мілководді й на більших глибинах. Це дуже важливо, бо мідії виконують значну роль у прибережних екосистемах: фільтрують воду, беруть участь у переробленні органічної речовини та формують середовище існування для багатьох інших організмів. Тому таке скорочення позначається на стані всіх мешканців морського дна. Також майже не бачу червонокнижних морських коників, зокрема у місцях, де раніше вони спостерігалися регулярно...
Головна небезпека, на мій погляд, полягає не лише в загибелі окремих організмів, а у поступовій втраті здатності популяцій і цілих угруповань нормально відтворюватися...
Зрозуміло, що було б неправильно пояснювати абсолютно всі ці зміни виключно бойовими діями. За 30 років моїх спостережень акваторія змінювалася неодноразово – екосистема перебуває у постійній динаміці під впливом природних процесів, кліматичних коливань і господарської діяльності людини. Але саме війна принесла нові види забруднення – ті ж уламки, витоки нафтопродуктів тощо, які вкрай негативно впливають на мешканців моря. Зрозуміло, що для оцінки змін чисельності цих видів у межах усього Чорного моря потрібні окремі систематичні дослідження.
З чим ще ви пов’язуєте нинішню екологічну ситуацію у Чорному морі? Наприклад, чи впливають на нього зміни клімату, обміління річок, насамперед Дунаю та Дністра?
Дністер особливо чутливий до кліматичних процесів у Карпатському регіоні. Тривалі посухи та зміни режиму опадів суттєво впливають на його наповнення. Дунай – більша й складніша річкова система з величезним водозбірним басейном, але масштабні посухи позначаються і на ньому, адже, коли річковий стік зменшується, погіршується розбавлення забруднювальних речовин. Комунальні, промислові та сільськогосподарські стоки продовжують надходити в річку, але води для їх розбавлення стає менше. Тому концентрації окремих забруднювачів можуть зростати. Плюс під час спеки через високу температуру погіршується кисневий режим води. До цього додаються, знов-таки, наслідки війни: зруйновані очисні споруди, каналізаційні мережі, промислові підприємства.
Є ще один процес, якому, на мій погляд, приділяють недостатньо уваги. Річ у тім, що річковий стік формується на території всього водозбірного басейну, а вирви від вибухів, траншеї, знищена рослинність, ущільнені військовою технікою ґрунти – усе це впливає на рух води. Таким чином, в одних місцях вирви затримують воду й змінюють умови її просочування в ґрунт, в інших – руйнування ґрунтового покриву посилює поверхневий змив. Як наслідок, змінюється живлення малих річок, характер формування паводків, перенесення наносів. Особливо небезпечне посилення ерозії. Великі маси пошкоджених ґрунтів разом із забруднювальними речовинами змиваються в струмки та річки, замулюють річища, змінюють умови існування річкових організмів і зрештою потрапляють у море.
Чи можуть зміни, які зараз відбуваються, вплинути на сірководневу зону Чорного моря?
Сірководнева зона – природна особливість Чорного моря, пов’язана з його стійкою вертикальною стратифікацією (розподіл на шари, – УНІАН), але положення межі між кисневмісними та безкисневими водами не є незмінним. На нього впливають температура, водообмін, надходження органічної речовини та інтенсивність її розкладання. Дослідження показують, що за останні десятиліття кількість кисню в Чорному морі суттєво скоротилася. Згідно з однією з відомих наукових праць, упродовж 1955-2015 років загальний запас кисню зменшився приблизно на 44%, а середня глибина його проникнення скоротилася зі 140 до 90 метрів.
Однак я б не став лякати людей сценаріями миттєвого виходу всього глибинного сірководню на поверхню. Реальна небезпека полягає в іншому. Уявімо, що верхня межа безкисневої зони продовжує підійматися. Тоді скорочуватиметься об’єм водної товщі, придатної для існування організмів, яким потрібен кисень. Зміниться розподіл риб, планктону, безхребетних.
Водночас важливо не плутати скорочення кисневмісного шару з доведеним масовим надходженням сірководню до поверхні. Це різні процеси, і для оцінки можливих сценаріїв потрібні повноцінні гідрохімічні дослідження. Мене непокоїть саме поступова перебудова біогеохімічного режиму моря. Вона може відбуватися без видовищних катастроф, але мати надзвичайно серйозні наслідки для біорізноманіття.
Що відомо про стан ботанічного заказника "Філофорне поле Зернова" в акваторії Чорного моря?
Це унікальна донна екосистема північно-західної частини Чорного моря, для охорони якої й було створено ботанічний заказник загальнодержавного значення. Його площа 4025 квадратних кілометрів, окремо існує Мале філофорне поле площею 385 квадратних кілометрів... Основу цих угруповань утворюють червоні водорості роду Phyllophora (Філофора), завдяки яким й з’явилось середовище для існування численних молюсків, ракоподібних, губок, асцидій, інших безхребетних і риб.
На жаль, сьогодні ми практично позбавлені можливості повноцінно досліджувати стан цих полів – через війну неможливо здійснити експедицію, підводні обстеження та відбір донних проб. Але є декілька причин для серйозного занепокоєння.
Це, зокрема, наслідки руйнування греблі Каховської ГЕС – у 2023 році до північно-західної частини Чорного моря потрапили величезні обсяги прісної води, завислих частинок і біогенних речовин. Наукові дослідження підтвердили інтенсивне цвітіння води, у тому числі безпосередньо в районі заказника. Ще одна проблема – витік рослинної олії після російських ударів по портовій інфраструктурі. Зараз забруднення не спостерігається, але це не означає, що олія просто зникла – вона може розкладатися, взаємодіяти із завислими частинками й, за певних умов, надходити в донні відкладення.
Інший чинник – важкі нафтопродукти після катастрофи танкерів "Волгонєфть". Ми вже спостерігали перенесення мазутних агрегатів на сотні кілометрів. Тому необхідно дослідити, чи могли такі забруднення накопичитися в районах філофорних полів.
Чи є дані про екологічні наслідки від операції "МоЛоЧКа", яку проводять Сили оборони, щоб ускладнити Росії експорт нафти "тіньовим флотом"?
У липні 2026 року ми провели незалежний супутниковий аналіз екологічних наслідків цієї операції – використовували дані Sentinel-1, Sentinel-2 та NASA FIRMS. За результатами дослідження, виявили окремі теплові аномалії та кілька епізодів нафтового забруднення в Темрюцькій затоці, біля Кам’яного мису та Приморсько-Ахтарська. Водночас супутникові дані не підтверджували масового руйнування вантажних резервуарів танкерів. Попри повідомлення про ураження сотень суден, ми не спостерігали відповідної кількості масштабних пожеж і нафтових розливів.
Але я хотів би звернути увагу на значно серйознішу екологічну проблему. Саме існування Керченсько-Таманського транспортно-паливного вузла десятиліттями створювало загрозу для всього Азово-Чорноморського регіону. Порти Керчі й Тамані, нафтові термінали, сховища, переправи та інтенсивне судноплавство зосереджені у винятково гідрологічно вразливому районі.
Особливість Керченської протоки полягає у мінливості напрямку водообміну між двома морями. Залежно від вітру і різниці їхніх рівнів, вода, разом із забруднювальними речовинами, може переміщуватися як до Азовського, так і до Чорного моря. Потрапляючи до відповідного басейну, забруднювачі підхоплюються течіями, з якими здатні поширюватися на значні відстані. Саме тому велика аварія в Керченській протоці потенційно загрожує не лише найближчому узбережжю, а й віддаленим районам обох морів.
Ми вже двічі спостерігали подібні катастрофи. 11 листопада 2007 року під час шторму розламався танкер "Волгонєфть-139". В море потрапила величезна кількість мазуту, були забруднені значні ділянки узбережжя, загинули тисячі морських птахів. А 15 грудня 2024-го сталася ще масштабніша катастрофа з танкерами "Волгонєфть-212" і "Волгонєфть-239".
Підкреслю, ці аварії не є наслідком українських військових ударів. Вони відбулися внаслідок небезпечної експлуатації застарілих суден під час перевезення важких нафтопродуктів у складних погодних умовах. Тобто, йдеться про функціонування самої транспортної системи.
До того ж, Керченсько-Таманський вузол використовувався не лише для цивільної торгівлі, а й для забезпечення російського військового угруповання на частині окупованого півдня України, – потоки йдуть через Крим у напрямку Запоріжжя. Така інтенсивність перевезень, концентрація нафтопродуктів і використання технічно непридатного флоту постійно створювали загрозу нових аварій.
Командувач Сил безпілотних систем ЗСУ Роберт Бровді казав, що лише за два тижні липневої операції "МоЛоЧКа" було зменшено пропускну спроможність Керченської поромної переправи на 75%. Чи позначилось на екосистемі скорочення перевезень нафтопродуктів Керченською протокою?
Так, коли інтенсивність перевезень нафтопродуктів через Керченську протоку скорочується, одночасно зменшується імовірність великих транспортних аварій саме в цьому районі.
Водночас експорт російських нафтопродуктів триває – транспортна система шукає інші маршрути, на що вплинула не тільки "МоЛоЧКа", а й інші чинники – санкції, стан нафтопереробних підприємств, воєнні ризики, вартість перевезень, міжнародна торговельна політика... Наприклад, додаткові страхові витрати на один рейс можуть сягати сотень тисяч доларів. І ось ми вже спостерігаємо зміну географії.
За даними Reuters, у серпні 2026 року експорт нафтопродуктів через балтійські порти зріс порівняно з липнем на 32,7%, досягнувши 2,62 мільйона тонн. Водночас відвантаження через порти Азовського та Чорного морів скоротилися на 25,3% – до 930 тисяч тонн. Тобто, лише за один місяць вантажопотоки змінилися у протилежних напрямках.
На мою думку, екологічні наслідки такого перерозподілу потребують особливої уваги. Балтійське море – напівзамкнена водойма з обмеженим водообміном, серйозними проблемами дефіциту кисню та хронічною евтрофікацією (процес надмірного збагачення водойм азотом і фосфором, що призводить до бурхливого розмноження водоростей та ціанобактерій – "цвітіння" води, – УНІАН). Додаткова концентрація танкерів "тіньового флоту", особливо технічно ненадійних, збільшує ймовірність аварій. І це вже підтверджено відповідними дослідженнями західних науковців. Зокрема, за їхніми даними, протягом 2023-2024 років розрахунковий ризик нафтового забруднення у Фінській затоці зріс більш ніж на 100%. Отже, на це зростання накладається збільшення нафтових перевезень через Балтику, які спостерігаються зараз.
Таким чином, загроза забруднення не зникла – вона просто перемістилася до іншого, не менш уразливого морського басейну.
На вашу думку, скільки часу потрібно для відновлення Чорного моря після війни?
Чорне море має значний потенціал природного відновлення, але я не впевнений, що всі постраждалі екосистеми зможуть відновитися самостійно. І тут найпоказовішим є приклад чорноморських китоподібних – ссавців, які посідають високі рівні харчових ланцюгів. Вони мають складну поведінку, залежать від стану кормової бази й акустичного середовища, а багато форм соціальної взаємодії засвоюють упродовж життя. І найголовніше – вони порівняно повільно розмножуються. Тому, якщо популяція втратила значну частину дорослих особин, лише припинення бойових дій для відновлення її чисельності недостатньо... Процес може тривати десятиліттями. І я маю серйозні сумніви, що деякі постраждалі популяції зможуть повернутися до попереднього стану без допомоги людини.
Насамперед потрібна охорона ключових місць існування тварин, зменшення підводного шуму, запобігання загибелі в рибальських сітках, захист кормових ресурсів тощо... Тобто, неможливо швидко відновити зруйновані екологічні зв’язки й утрачену здатність популяцій до звичного відтворення.
Те саме стосується складних донних угруповань, мідійних поселень і філофорних полів. Плюс треба враховувати зміну клімату, антропогенні навантаження тощо. Тому неможливо казати про єдиний строк відновлення всього Чорного моря. Для очищення окремих локальних забруднень можуть знадобитися роки, для відновлення донних угруповань, популяцій китоподібних – десятиліття. При цьому деякі втрати можуть бути незворотними.
З погляду еколога, купатися в морі, зокрема на Одещині, безпечно?
Чорне море не перетворилося повністю на отруєну водойму, але залишаються цілком реальні загрози: міни, боєприпаси, що не вибухнули, локальні забруднення. Тому купатися слід лише на офіційно дозволених пляжах, де організовано контроль безпеки.
Аналогічна ситуація з рибою та морепродуктами. Стверджувати, що вся чорноморська риба отруєна, неправильно. Але в районах великих аварій і хронічного забруднення потрібен лабораторний контроль вмісту небезпечних речовин.
Владиславе, в Росії проти вас відкрили кримінальну справу. У чому вас звинувачують?
8 квітня 2026 року Басманний суд Москви заочно засудив мене до 11 років позбавлення волі. Формально звинувачування стосуються поширення нібито неправдивої інформації про російську армію та пошкодження радянського меморіалу в Одесі. Однак, на мою думку, це лише привід. Насправді переслідування почалося значно раніше. Адже ще з 2014 року я брав участь у незалежному розслідуванні подій 2 травня, коли під час масових заворушень в Одесі загинули десятки людей, сотні постраждали.
Після початку повномасштабного вторгнення я продовжив документувати російські воєнні злочини, зокрема екологічні. Як вже казав, частина наших наукових матеріалів використовується в кримінальних провадженнях прокуратури, де я фігурую як фахівець і свідок. Цю мою роботу російські пропагандистські ресурси трактують як військову та розвідувальну діяльність.
Наприклад, супутниковий моніторинг морської акваторії та руху суден вони пов’язали з передаванням інформації операторам українських безпілотників (сміється). Згодом почалися прямі погрози вбивством... Після того, як у березні 2025 року на вулиці застрелили мого товариша Дем’яна Ганула, в одному з проросійських Telegram-каналів з’явилося повідомлення, де прямо йшлося про те, що наступним маю бути я. Мене оголосили такою ж ціллю, як оператора бойового безпілотника.
Розглядаю це переслідування як частину кампанії залякування людей, які займаються незалежними розслідуваннями та збиранням доказів воєнних злочинів. Попри це, ми продовжуємо документувати те, що відбувається, зберігаємо супутникові дані, результати польових спостережень тощо. Адже війна закінчиться, але її екологічні наслідки залишаться на десятиліття. Тому дані потрібно збирати зараз, поки ще можна відновити послідовність подій і встановити джерела заподіяної шкоди.
На вашу думку, який вигляд матиме Чорне море через кілька десятиліть, якщо війна ще триватиме роками?
Рідкісні види птахів можуть зникнути зовсім, інші популяції різко скоротитися, під серйозною загрозою існування дельфінів.... Вже зараз забруднення розходиться акваторією – глобально страждає біорізноманіття. Думаю, що в Чорному морі вже є райони постійного екологічного лиха, особливо поблизу Керченського півострова, портів Тамань і Керч, поруч з Кримським мостом, де постійні викиди нафтопродуктів почались ще до повномасштабного вторгнення РФ в Україну.
Треба розуміти, що не всі мешканці моря можуть просто перебратися в інший район, тому деякі просто вимруть.
Не знаю, чи матиме вода вигляд, як у фантастичних фільмах, де в "хімічному" океані гине все живе. Навряд чи Чорне море стане отруйним у прямому сенсі. Але воно може бути просто неживим, бо гинуть ті ж мідії, які впливають на його очищення. Таким чином, можна припустити, що море втратить здатність до самовідновлення, настане деградація всіх екологічних систем.
Чорне моревійна в Україніпогода в Одесі УНІАН в Google News
