Що є причиною такого ставлення президента США, яке часто йде на шкоду американським інтересам? Детальніше читайте в ексклюзивній колонці для 24 Каналу.
Безумовна симпатія
Росія допомагає Ірану розвідданими та озброєнням. Путінські ботоферми у цілодобовому режимі засмічують американський інформаційний простір. Громадяни США роками утримуються в Росії на підставі вигаданих звинувачень у шпигунстві. Росіяни тривалий час ведуть гібридну війну проти основних союзників США в НАТО через інструменти саботажу та кібервійни.
Це далеко не повний перелік ворожих дій, які Росія вчиняє на шкоду національним інтересам США. Американці добре про все знають, адже саме від їхньої розвідки ми часто дізнаємося про нові акції саботажу, вчинені росіянами. Без сумніву, президент США дізнається про кожну подібну акцію під час щоденних ранкових звітів від директора Національної розвідки.
Та попри все, Дональд Трамп продовжує вперто симпатизувати Володимиру Путіну, відкидаючи навіть звинувачення в допомозі Ірану – а це надзвичайно болюча тема для президента напередодні виборів до Конгресу. Іноді Трамп на короткий час змінює свою думку, як це було під час саміту НАТО в Туреччині минулого літа. Але такі потепління тривають дуже недовго.
Звідки взялися такі стійкі теплі почуття Трампа до російського диктатора? Відповідь потрібно шукати у часах його першого терміну на посаді президента США.
Брати по нещастю
Після президентських виборів 2016 року у США розгорнулася справжня медійна війна. Демократична партія і пов'язані з нею сили сприйняли перемогу Трампа як катастрофу, на ліквідацію наслідків якої було кинуто всю їхню медійну машину. У пресі й на телебаченні розгорнулася цілодобова кампанія на знищення новообраного президента, а центральною темою обструкції обрали можливу співпрацю Трампа з росіянами.
Нехай призначений демократами спеціальний прокурор Роберт Мюллер і не знайшов доказів прямої співпраці президента з Москвою, роки щоденного цькування у ЗМІ стали для Трампа неабияким подразником. Буквально на кожній пресконференції йому ставили питання щодо підозри у тому, що він – агент Кремля, і щоразу він був дедалі більш помітно розлючений від того, що з року в рік змушений виправдовуватися.
Таке інформаційне тло сприяло формуванню у Трампа образу Путіна як його "брата по нещастю". Уявіть ситуацію: з одного боку американська преса, де десятки коментаторів у цілодобовому режимі говорять, що Трамп продався росіянам. З іншого боку, жертви цього процесу – Трамп і Путін. Саме так, в очах президента США Путін став такою ж "невинною жертвою", як і він сам, адже у справі зв'язків з Росією їх постійно згадували разом.
До того ж Трамп, безумовно, постійно у телефонних дзвінках скаржився Путіну на поведінку своїх медіа, а той, вочевидь, заспокоював бідолашного Дональда. І байдуже, що для Путіна така ситуація була абсолютно вигідною, адже це не тільки розпалювало конфлікт в американському суспільстві, а й створювало ілюзію всемогутності Москви: мовляв, ми запросто взяли і змінили результат ваших виборів.
Ми у жодному разі не намагаємося виправдати дії Трампа. Президент США, як і президент будь-якої іншої країни, не повинен піддаватися впливу емоцій, коли йдеться про інтереси його держави. Втім, саме таким є Дональд Трамп – у відносинах з іноземними лідерами на першому місці для нього завжди стояли його власні особисті стосунки з ними, а не інтереси США. Він постійно хизується своїми дружніми відносинами з Путіним, Сі Цзіньпіном, Кім Чен Ином у той час, коли ці тирани ведуть відверто антиамериканську політику.
При цьому від Трампа боляче дістається тим, кого він вважає слабким. Володимиру Зеленському не пощастило опинитися на хибному боці трампових симпатій ще у 2019 році.
(Не)ідеальний телефонний дзвінок
У тій ситуації, коли Трамп уже сформував своє прихильне ставлення до Путіна, відбулася та сама розмова із Зеленським, що зрештою коштувала президенту США його першого з двох станом на сьогодні імпічментів.
Президент України тоді ухвалив непросте, але правильне рішення не розслідувати корупційні справи родини Байдена, зокрема працевлаштування Гантера Байдена в раду директорів компанії "Бурісма". Можна тільки уявити, якими були б стосунки України з адміністрацією США часів Джо Байдена 2021 – 2025 років, якби у 2019 році Зеленський зробив те, чого від нього хотів Трамп.
Проте ціною того рішення стала глибока неприязнь чинного господаря Білого дому. В уяві Дональда Трампа саме Зеленський є людиною, яка подарувала можливість демократам сім років тому реалізувати процедуру імпічменту в нижній палаті Конгресу.
Трамп досі щиро вірить, що в нього підступно вкрали перемогу на виборах 2020 року. Якщо не відвертими маніпуляціями з бюлетенями, то щонайменше створенням несприятливих умов, які спричинили ту поразку. Вочевидь, Трамп вбачає у цьому значну роль Зеленського, адже відмова розслідувати Байденів позбавила його одного з головних козирів у передвиборчій кампанії – можливості обґрунтовано звинуватити опонента в корупції найвищого рівня.
До всього, Трамп точно має пам'ятати, якими словами Зеленський привітав перемогу Байдена у 2020 році: "Ви знаєте Україну краще, ніж попередній президент".
Особисті стосунки понад національні інтереси
Поведінка Трампа нагадує поведінку вередливого немовляти, недостойну високої посади президента США. Але нашій владі потрібно чітко розуміти причини того, що нині відбувається. Розуміння причинно-наслідкових зв'язків цієї історії є ключем до взаємодії з Білим домом протягом наступних двох років, а може й більше, якщо наступним президентом стане хтось ідейно близький до руху MAGA.
Усім, хто комунікує з Трампом, потрібно пам'ятати: його підхід до міжнародної політики базується майже виключно на особистих стосунках, які дуже часто не відповідають інтересам США. І якщо у вас колись виникало враження, що Трамп веде непослідовну зовнішню політику – зверніть увагу на його особисті відносини, і все стане на свої місця.
