Україна посилює удари по російських нафтопереробних заводах, а нові атаки зачепили підприємства, які забезпечують пальним Москву та Московську область. Водночас поразка республіканців на виборах до Конгресу США може змінити підхід Вашингтона до військової допомоги Україні та відкрити нові можливості для постачання озброєння.
AdvВійськовий експерт, льотчик-інструктор і полковник запасу ЗСУ Роман Світан в ефірі 24 Каналу пояснив, чому послаблення Дональда Трампа може бути вигідним Україні та як надалі варто вибудовувати відносини зі США. Він також оцінив наслідки ударів по російській нафтовій галузі, назвав можливі терміни її руйнування та розповів, чому навіть потужний купол РЕБ не забезпечить повного захисту українських міст.
популярні відео
Поразка Трампа відкриває нові можливості для України
Республіканці зазнали поразки на проміжних виборах до Конгресу США, а демократи посилили свої позиції. Водночас у Вашингтоні вже обговорюють можливу відповідальність керівництва Пентагону. Чи може це стати вікном можливостей для України та змінити американську військову підтримку?
РекламаМене зацікавили пояснення Дональда Трампа щодо війни з Іраном. Він заявляє, що не можна було допустити появи ядерної зброї в цієї держави. Але чому тоді Сполучені Штати не застосовують такий самий підхід до Північної Кореї, яка вже має ядерний арсенал?
Є також Пакистан, який володіє ядерною зброєю. І ця держава, попри складну ситуацію в регіоні, усвідомлює відповідальність за можливі наслідки її застосування.
Тому аргументація Трампа щодо Ірану видається мені непереконливою. На мою думку, американська адміністрація неправильно оцінювала загрозу, а потім почала пояснювати власні рішення необхідністю протидіяти іранській ядерній програмі.
Я вважаю, що війна на Близькому Сході була пов'язана насамперед з економічними інтересами та прагненням підвищити світові ціни на нафту. Від цього могли виграти американські, ізраїльські та російські нафтогазові компанії.
Натомість політичну відповідальність за зростання цін намагалися перекласти спочатку на Іран, а згодом навіть на Україну. Ми почули звинувачення, що наші удари по російській нафтовій галузі нібито спричинили подорожчання дизельного пального у США.
РекламаАле не можна ігнорувати роль самих учасників конфлікту на Близькому Сході. Саме їхні рішення, на мою думку, створили умови для такого розвитку подій.
Зараз ситуація на нафтовому ринку починає змінюватися. Після періоду високих цін пропозиція поступово збільшується, і я очікую подальшого зниження вартості нафти.
Для України результати американських виборів створюють сприятливішу політичну ситуацію. Трамп втратив можливість повністю спиратися на республіканську більшість у Конгресі, тому його вплив на законодавчі рішення обмежуватиметься.
Конгрес – це законодавчий орган Сполучених Штатів. І тепер ми можемо сподіватися, що він активніше ухвалюватиме рішення, які відповідають демократичним принципам та інтересам американських союзників.
Це стосується і санкцій проти Росії. Новий політичний баланс може ускладнити ситуацію, коли санкційні рішення використовують як предмет торгу з державами або компаніями, проти яких їх планують запровадити.
РекламаНайголовніше для нас – правильно використати ці зміни у військовій сфері. Дипломатичні й геополітичні питання мають розв'язувати політики, але в забезпеченні української армії відкривається конкретна можливість.
Потрібно активно працювати з Конгресом і пояснювати американським законодавцям, яке саме озброєння необхідне Україні.
Один із варіантів, до якого, на мою думку, варто повернутися, – механізм ленд-лізу.
Я вважаю, що США мають зобов'язання перед Україною, пов'язані з Будапештським меморандумом. Тому американська сторона повинна допомагати нам відновлювати оборонні можливості, які Україна втратила після відмови від ядерного арсеналу.
Новому складу Конгресу знадобиться приблизно місяць-два, щоб розпочати повноцінну роботу. Тому вже із січня необхідно предметно обговорювати постачання американської зброї за ленд-лізом.
Я пропоную модель, за якої Україна отримуватиме озброєння зараз, а його оплату в майбутньому можна буде здійснити за рахунок російських репарацій після нашої перемоги.
РекламаДля цього не обов'язково чекати, доки американська адміністрація самостійно запропонує новий пакет допомоги. Україна повинна виходити до Конгресу з конкретними потребами та можливими механізмами їхнього забезпечення.
Чому обіцянки Трампа не принесли результатів
Трамп неодноразово обіцяв завершити війну Росії проти України, говорив про можливе перемир'я та переговори. Проте жодних реальних домовленостей ми так і не побачили. Чому він робив ці заяви та що результати виборів показали про його політику?
Це була звичайна передвиборча риторика. Він говорив те, що, на думку його політтехнологів, могло сподобатися американським виборцям.
Якщо певна фраза могла додати хоча б три десятих відсотка підтримки, він її використовував. Але за такими заявами не було конкретних дій.
Особливо помітним це стало протягом останнього місяця перед виборами. Трамп почав метатися між різними темами, шукаючи будь-яку можливість покращити рейтинг.
РекламаЯ бачив у його поведінці паніку. Він розумів, що ситуація складається невигідно для республіканців, і намагався хоча б частково змінити настрої виборців.
Але результат виявився саме таким, якого він боявся. Республіканська партія зазнала важкої поразки.
Тому не варто було очікувати, що всі його передвиборчі заяви щодо України обов'язково перетворяться на реальні рішення. Я про це говорив і раніше.
Зараз нам тим більше не потрібно будувати власну політику навколо кожного висловлювання Трампа. Він може оголошувати нові ініціативи, пропонувати зустрічі та переговори, але оцінювати потрібно конкретні дії.
Я б узагалі радив не втягуватися в публічні суперечки з ним. Не потрібно відповідати на кожну провокацію чи намагатися переконати його через медіа.
Тим більше, що всередині Республіканської партії вже можуть розпочатися нові процеси. Джей Ді Венс поступово формує власні політичні позиції та, на мою думку, намагатиметься дистанціюватися від Трампа.
РекламаТому Україні варто думати не лише про нинішнього президента США, а й про тих політиків, які визначатимуть американську політику після нього.
Є й один важливий позитивний наслідок президентства Трампа. За останні два роки Європа значно серйозніше поставилася до власної безпеки.
Європейські держави зрозуміли, що не можуть нескінченно покладатися на американські гарантії. Вони почали збільшувати оборонні видатки, розвивати військову промисловість і шукати власні способи захисту.
Це дуже важливо для України, адже зараз Європа фактично стала нашим тилом, а ми захищаємо її від російської агресії.
Саме ці відносини я вважаю для нас головними.
На першому місці повинна бути співпраця з європейськими інституціями, фінансовими колами та військовими структурами. Сполучені Штати залишаються важливим партнером, але вже не повинні бути єдиною основою нашої безпеки.
Якщо американці готові допомагати, чудово. Ми можемо домовлятися про ленд-ліз і постачання зброї, яка є на їхніх складах.
РекламаПроте найважливішою для України зараз є зв'язка з Європою. Європейські партнери забезпечують наш тил, а Україна стримує російські війська, які становлять загрозу для всього континенту.
Навіщо Путіну зустріч із Трампом і Сі Цзіньпіном
Politico повідомляло про можливу зустріч Дональда Трампа, Сі Цзіньпіна та Володимира Путіна. Навіщо Кремлю потрібен такий формат і чи можуть лідери США та Китаю домовитися про щось, що вплине на війну проти України?
А навіщо Сі Цзіньпіну домовлятися з Трампом, політичні можливості якого вже суттєво скоротилися?
Американському президенту залишилося два роки каденції. За цей час його вплив може ще більше послабитися, а новий Конгрес ускладнить реалізацію суперечливих домовленостей.
Тому я взагалі не впевнений, що така тристороння зустріч відбудеться.
Путіну вона, безумовно, потрібна. Він хоче опинитися поруч із двома найвпливовішими світовими лідерами та показати, що Росія залишається державою, з якою всі змушені домовлятися.
Але його реальні позиції, на мою думку, значно слабші.
У цій ситуації Трамп і Сі Цзіньпін нагадують двох акул, хоча одній із них уже підрізали плавці. А Путін між ними – звичайний оселедець, який намагається видати себе за рівноправного учасника переговорів.
Після поразки республіканців у Сі Цзіньпіна стало ще менше причин поспішати з такою зустріччю. Китайське керівництво мислить значно довшими часовими проміжками.
Для Пекіна два роки – не настільки великий термін, щоб заради них укладати важливі стратегічні домовленості з президентом, який поступово втрачає вплив.
Я не виключаю, що Китай волітиме дочекатися іншого американського керівництва. Це може бути Джей Ді Венс або політик, який переможе на наступних президентських виборах.
Щодо Росії, то я вважаю, що її нинішній стан дедалі більше наближає країну до масштабної внутрішньої кризи.
Китай має значні економічні інтереси на російській території. Йдеться насамперед про природні ресурси та регіони, розташовані поблизу китайського кордону.
За моєю оцінкою, Сі Цзіньпін розуміє, що подальше виснаження Росії може відкрити Пекіну додаткові можливості.
Ми вже бачимо, як війна проти України послаблює російську економіку та військовий потенціал. І я припускаю, що Китай розраховує скористатися можливими змінами в Росії.
Навіть якщо уявити, що Трамп і Сі Цзіньпін могли б обговорювати майбутнє російських ресурсів, сьогодні американський президент не має настільки сильних політичних позицій для великої довгострокової угоди.
Тому я сумніваюся, що запланований формат узагалі реалізують. А якщо зустріч і відбудеться, то навряд чи вона безпосередньо змінить ситуацію у війні Росії проти України.
Україна б'є по трьох шляхах постачання пального до Москви
Після української атаки в Рязані спалахнув нафтопереробний завод "Роснефти", а також повідомлялося про пожежу на складі Wildberries. Яке значення мають ці удари та що вони змінюють для російської нафтової галузі?
Практично щодня протягом останнього тижня ми бачимо ураження чергового російського нафтогазового об'єкта. І це саме той напрямок, про важливість якого я говорю вже кілька років.
Систематичне руйнування нафтової галузі може позбавити Росію економічних можливостей продовжувати війну.
Але головне тут – не лише кількість атак, а й їхня безперервність.
Не можна робити паузи на тиждень чи два. Росіяни мають ремонтні бригади, обладнання та певні можливості відновлювати пошкоджені підприємства.
За моїми даними, протягом приблизно двотижневої перерви в ударах по російській нафтопереробці вони змогли відновити роботу Омського та Сизранського НПЗ. Також відновило перероблення нафти підприємство "Кірішинафтооргсинтез".
Тому зупинятися не можна. Поки пошкоджений завод ремонтують, він повинен залишатися під загрозою нового ураження.
Останні атаки особливо цікаві тим, що вони зачепили одразу кілька великих підприємств, які забезпечують Москву та Московську область моторним пальним.
Постачання нафтопродуктів до столичного регіону Росії здійснюється через кілька основних технологічних напрямків.
Кстовський нафтопереробний завод у Нижньогородській області працює на східному напрямку.
Ярославський НПЗ "Славнефть-ЯНОС" забезпечує північний напрямок. А Рязанський нафтопереробний завод – південний.
І українські військові завдали ударів по всіх трьох.
За моєю оцінкою, ці атаки спричинили дуже серйозні порушення виробничих процесів. Ідеться про значне скорочення можливостей переробляти нафту та виготовляти моторне пальне.
Особливе значення такі операції можуть мати для забезпечення паливом Москви та Московської області. Якщо великі підприємства одночасно втрачають можливість повноцінно працювати, компенсувати нестачу продукції стає значно складніше.
Тому я оцінюю ці удари як дуже успішну роботу українських військових.
Щодо пожежі на складі Wildberries, то тут потрібно розбиратися окремо.
Я не виключаю, що через подібні логістичні майданчики можуть перевозити не лише звичайні товари, а й комплектуючі, які використовують у виробництві безпілотників. Зокрема, йдеться про компоненти китайського походження.
Це одна з можливих причин, чому відповідні об'єкти могли опинитися серед цілей. Але конкретний вміст ураженого складу ще потрібно встановити.
Раніше повідомлялося і про пожежу на об'єкті Ozon. Я вважаю, що великі логістичні мережі також заслуговують на увагу, якщо їхню інфраструктуру використовують для забезпечення російської військової промисловості.
Нафтогазова галузь має величезне значення для економіки Росії, але існують й інші великі сектори, пошкодження яких може створювати додаткові проблеми.
За моїми оцінками, логістичні та торговельні майданчики такого масштабу також забезпечують помітну частку економічної активності.
Саме тому я розглядаю удари по різних складниках російської економічної системи як взаємопов'язані. Що більше важливих секторів працюватиме з перебоями, то складніше Кремлю буде фінансувати війну.
Що означає удар по заводу в Орлі
В російському Орлі після атаки виникла пожежа на маслозаводі. Чому цей об'єкт міг стати ціллю та що удар показує про можливості українських засобів ураження?
Передусім це показує, що ми вже можемо діставати об'єкти в глибшому російському тилу.
Орловська область розташована далі від українського кордону, ніж Брянська, Курська, Бєлгородська, Воронезька та Ростовська області, які становлять першу прикордонну зону.
Ми фактично переходимо до роботи по наступному поясу російських територій.
Це вже оперативний тил противника. Відповідна зона може охоплювати відстані до приблизно 500 кілометрів.
Наші засоби ураження оперативного рівня здатні виконувати завдання на таких відстанях, хоча конкретні можливості залежать від типу озброєння.
Зокрема, використання ретрансляторів дозволяє збільшувати дальність зв'язку з безпілотниками. За певних умов можна працювати на відстанях приблизно 300 – 400 кілометрів.
Тому удари по об'єктах Орловської області вже не виглядають для мене чимось незвичайним.
Українські військові розширюють географію застосування власних засобів ураження. І я вважаю, що робота по російському оперативному тилу триватиме.
Головне значення таких атак полягає в поступовому обмеженні можливостей противника використовувати підприємства й логістичну інфраструктуру для забезпечення війни.
Скільки часу залишилося російській нафтовій галузі
За даними ГУР, унаслідок українських атак 15 із 38 стратегічних російських НПЗ виведено з експлуатації, а ще 12 скоротили виробництво нафтопродуктів. Наскільки серйозні ці втрати та скільки ще потрібно продовжувати удари, щоб завдати російській економіці критичної шкоди?
Це підтверджує те, про що я говорю вже кілька років. Якщо безперервно завдавати ударів по російській нафтовій галузі з достатньою інтенсивністю, її можна поступово вивести з ладу.
За моїми оцінками, для такого результату може знадобитися приблизно три-чотири роки систематичної роботи.
Але ми вже пройшли значну частину цього шляху.
Приблизно за півтора року регулярних атак вдалося серйозно пошкодити майже половину російських нафтопереробних потужностей.
Тому я вважаю, що за збереження нинішньої інтенсивності ще приблизно на півтора року можна завдати галузі настільки великих втрат, що вона фактично перестане нормально працювати.
Це мій прогноз, який залежить від того, чи зможемо ми підтримувати регулярність атак і наскільки швидко росіяни відновлюватимуть пошкоджені підприємства.
Але навіть нинішня статистика демонструє, що такий підхід працює.
П'ятнадцять із 38 стратегічних НПЗ, які, за даними розвідки, виведені з експлуатації, – це дуже значна частина російської нафтопереробки.
До того ж ще 12 підприємств працюють зі скороченими обсягами виробництва.
Важливо розуміти, що йдеться не про остаточне фізичне знищення кожного заводу. Росіяни ремонтують обладнання, відновлюють окремі технологічні установки та намагаються повертати підприємства до роботи.
Саме тому потрібна безперервність ударів.
Якщо атакувати завод, а потім дати йому кілька тижнів на спокійний ремонт, частина результату буде втрачена.
Потрібно створювати ситуацію, коли росіяни постійно витрачатимуть ресурси на відновлення пошкоджених об'єктів, але не встигатимуть повернути їх до повноцінної роботи.
Я вважаю, що російська нафтогазова галузь настільки тісно пов'язана з іншими секторами економіки, що її масштабна зупинка матиме наслідки далеко за межами виробництва пального.
Звідси й мій прогноз щодо можливого обвалу російської економіки. Але його реалізація залежатиме від інтенсивності подальших ударів та інших економічних чинників.
Якщо ми зможемо збільшити кількість ударів удвічі, результати можуть з'явитися значно швидше.
Для цього потрібні додаткові далекобійні безпілотники, а також ракети, здатні працювати по російському оперативному та стратегічному тилу.
Я сподіваюся, що Україна зможе отримати від партнерів значну кількість ATACMS. Вони могли б допомогти уражати об'єкти на великих відстанях і посилити наші можливості.
Серед важливих підприємств, по яких Україна вже має можливості працювати або може розширити такі можливості, – Волгоградський, Саратовський, Сизранський та Рязанський нафтопереробні заводи.
Однак існують й об'єкти, розташовані значно далі. Зокрема, Омський НПЗ та інфраструктура Ямалу.
Щоб ефективно впливати на такі підприємства, нам потрібні засоби ураження ще більшої дальності.
Якщо Україна зможе виробити їх самостійно або отримати від партнерів, інтенсивність атак можна буде збільшити.
У такому разі я не виключаю, що масштабна криза російської нафтогазової галузі може настати вже до кінця наступного року.
Проте це залежить не лише від наших можливостей, а й від рішень партнерів щодо постачання озброєння.
Якщо ж інтенсивність залишиться приблизно нинішньою, важливо хоча б підтримувати постійний тиск на ключові підприємства.
Навіть одного результативного удару по певному заводу на місяць може бути достатньо, щоб ускладнювати його відновлення та змушувати росіян знову витрачати ресурси на ремонт.
Потрібно накопичувати проблеми в галузі, щоб вони посилювали одна одну. Тоді навіть відновлення окремих виробничих ліній не гарантуватиме повернення підприємств до нормальної роботи.
Хто міг стояти за вибухом на газопроводі в Сибіру
У російському Сибіру стався потужний вибух на магістральному газопроводі. Чи могли українські дрони дістатися так далеко та хто, на вашу думку, міг бути причетний до цієї події?
Я не впевнений, що там працювали саме безпілотники.
Не можна виключати діяльності людей, які перебувають безпосередньо на російській території та виступають проти нинішньої влади.
У Росії живуть мільйони етнічних українців. Крім того, існують представники інших народів, які виступають за більшу самостійність своїх регіонів або взагалі за вихід із Російської Федерації.
Тому я припускаю, що деякі пошкодження важливих об'єктів російської інфраструктури можуть бути пов'язані з діяльністю місцевих рухів опору.
Але конкретні обставини вибуху на газопроводі потрібно встановлювати окремо.
Я вважаю, що для багатьох народів, які перебувають у складі Росії, ослаблення центральної влади в Москві може створити нові політичні можливості.
Це стосується татар, башкирів, інгушів, бурятів, якутів та представників інших народів.
Частина таких рухів прагне більшої автономії, а частина виступає за незалежність власних держав.
У цьому контексті я згадував і політичні ініціативи, пов'язані з інгуським рухом за незалежність та його представниками у вигнанні.
Якщо російська економіка зазнаватиме дедалі більших втрат, центральній владі стане складніше контролювати ситуацію в регіонах.
Я не виключаю, що це посилить прагнення окремих народів до політичного самовизначення.
Інтереси таких рухів можуть частково збігатися з інтересами України, адже послаблення російської державної системи обмежуватиме можливості Кремля продовжувати війну.
Але ще раз наголошую: щодо конкретного вибуху в Сибіру я не можу стверджувати, хто саме його спричинив.
Водночас російські нафтогазові об'єкти залишаються вразливими не лише до атак безпілотників. Значна протяжність трубопроводів та іншої інфраструктури ускладнює їхній захист на всій території Росії.
Чому купол РЕБ не гарантує захисту Києва
З'явилася інформація про створення купола радіоелектронної боротьби над Києвом. Наскільки такий захист може бути ефективним проти "Шахедів" та що потрібно зробити, щоб убезпечити українські міста від повітряних атак?
Накрити Київ куполом радіоелектронної боротьби технічно можливо. І подібні системи можна створювати не лише над столицею, а й над іншими містами.
Але це не розв'язує проблему повністю.
Росіяни постійно змінюють способи наведення своїх безпілотників. Якщо ми ефективно придушуватимемо канали зв'язку, вони переходитимуть до інших технологій.
Зокрема, можуть застосовувати машинний зір, коли безпілотник самостійно розпізнає об'єкти та орієнтується без постійного зв'язку з оператором.
У такому випадку звичайне придушення радіосигналу вже не гарантуватиме, що дрон втратить здатність долетіти до цілі.
Тому я вважаю, що основою захисту повинно залишатися фізичне знищення повітряних цілей.
Причому найкраще робити це ще до того, як російські безпілотники проникнуть у глибину української території.
Для цього потрібна щільна система протиповітряної оборони вздовж лінії фронту.
Я вже кілька років говорю про необхідність створення фронтального бар'єра на основі зенітно-ракетних комплексів малої дальності.
Такі системи можуть перехоплювати безпілотники та інші повітряні цілі на відносно невеликих відстанях.
Важливо, що відповідні комплекси вже починають надходити в Україну, а частину обладнання та боєприпасів виробляють українські підприємства.
Зокрема, розвивається виробництво дешевших ракет-перехоплювачів, які можна використовувати проти масових повітряних цілей.
За моїми підрахунками, щоб створити хоча б одну суцільну лінію оборони вздовж приблизно двох тисяч кілометрів фронту, потрібно близько 200 комплексів із радіусом дії приблизно 10 кілометрів.
При цьому їхні зони ураження мають частково перекриватися, щоб між ними не залишалося незахищених ділянок.
Це складне завдання, але воно поступово реалізується.
Деякі українські корпуси вже створили власні підрозділи армійської протиповітряної оборони, зокрема полки, оснащені зенітно-ракетними комплексами малої дальності.
Їхній досвід можна використовувати для подальшого розгортання такої системи на інших напрямках.
Коли ми сформуємо достатньо щільний фронтальний бар'єр, значна частина російських повітряних цілей знищуватиметься ще до наближення до українських міст.
Тоді значення локальних куполів РЕБ поступово зменшиться, хоча вони й надалі можуть залишатися додатковим елементом захисту.
Але потрібно розрізняти безпілотники, крилаті та балістичні ракети.
Бар'єрна ППО малої дальності може бути ефективною проти багатьох аеродинамічних цілей. Натомість балістичні ракети потребують інших засобів протидії.
Я вважаю, що для стримування російських балістичних ударів Україні необхідно розвивати й власні далекобійні ракетні можливості.
У моєму розумінні, здатність завдавати відповідних ударів по російській території також є елементом стримування противника.
Водночас головне завдання протиповітряної оборони залишається незмінним – не допустити, щоб російські ракети та безпілотники досягали українських міст.
Для цього потрібне поєднання різних засобів: систем малої дальності на фронті, спеціалізованої протиракетної оборони в тилу та радіоелектронної боротьби як додаткового рівня захисту.
Роман Світан про поразку Трампа: дивіться відео
Інтерв'ю доступне на YouTube-каналі 24 Каналу за посиланням на джерело.
