Синдром нового Мюнхена: чому мирні угоди за спиною України приречені на провал

Ідея тристоронньої зустрічі Дональда Трампа, Сі Цзіньпіна та Владіміра Путіна в Китаї, де головною темою має стати війна в Україні, викликає прямі історичні асоціації. Формат, у якому не передбачено місця для самої України, нагадує події 1938-го року в Мюнхені. Тоді долю Чехословаччини вирішили без її участі, просто оголосивши результат постфактум.

За даними західних медіа, Путін запропонував зустріч на полях форуму АТЕС у китайському Шеньчжені. Хоча наразі це лише заяви та витоки інформації, сам прецедент обговорення чужих кордонів за спиною жертви агресії є вкрай небезпечним. Небезпека полягає не стільки в самій гіпотетичній угоді, скільки у принципі: сильні вирішують за слабших.

Автори каналу Хмаринка HISTORY детально розбирають те, як Росія за допомогою Трампа та з залучення Сі Цзіньпіна намагається повторити "мюнхенську змову" та вирішити долю України за її спиною. 24 Каналу подає текстову версію їх аналізу.

популярні відео

Анатомія умиротворення: від Чехословаччини до України

Історія показує, що політика поступок агресору не зупиняє війну, а лише відкладає її, роблячи масштабнішою.

У 1938-му році Лондон і Париж, бажаючи уникнути війни, тиснули на Прагу, змушуючи її віддати Судети. Гітлер обіцяв, що це його остання територіальна вимога.

Менш ніж за рік Німеччина окупувала всю Чехословаччину, отримавши її військову промисловість, а згодом напала на Польщу.

Схожий підхід Захід демонстрував щодо Росії у період з 2008 по 2022 роки. У 2008 році саміт НАТО в Бухаресті пообіцяв членство Україні та Грузії без ПДЧ.

Того ж року Росія напала на Грузію, але замість жорстких санкцій Вашингтон оголосив перезавантаження відносин.

У 2014 році російські анексія Криму та війна на Донбасі викликали лише точкові санкції, які не зупинили бойових дій.

У 2015 – 2021 роках тривало будівництво "Північного потоку-2", а перед самим повномасштабним вторгненням відбулася зустріч Байдена з Путіним у Женеві.

Кожна агресія завершувалася спробами Заходу зберегти діалог. Кремль сприймав це як слабкість і підтвердження того, що ціну агресії можна пережити.

Що об'єднує 1938 рік та можливий саміт у Шеньчжені

Аналізуючи ймовірні переговори без України, можна виділити чотири тривожні паралелі з Мюнхенською угодою.

• По-перше, відсутність суб'єкта за столом.

Про країну говорять без неї. У жодному повідомленні про можливий саміт не йдеться про запрошення Києва.

• По-друге, легітимізація агресора.

Мюнхен зробив Гітлера повноправним партнером. Сьогодні йдеться про переговори на рівних із лідером, на арешт якого видано ордер Міжнародного кримінального суду. Путіну потрібна картинка виходу з ізоляції.

• По-третє, підміна понять.

Угода продається під гаслом порятунку від війни. Однак мир на умовах Москви означатиме перерозподіл чужих територій, а не припинення насильства.

• По-четверте, пауза для переозброєння.

Після Мюнхена Німеччина отримала час і ресурси. Сьогодні російська економіка та нафтопереробна галузь, яка потерпає від ударів українських дронів, критично потребують передишки для підготовки нового наступу.

Прогнози

Чи відбудеться тристороння зустріч Путіна, Трампа та Сі на саміті у Китаї 18-19 листопада?

Чому 2026 рік – це не 1938: ключові відмінності

Попри лякаючі паралелі, сучасна ситуація має фундаментальні відмінності, які ламають сценарій беззаперечного диктату великих держав.

Головна відмінність – Україна воює.

Чехословаччина мала сучасну армію, але підкорилася тиску союзників і здалася без бою. Україна п'ятий рік відбиває повномасштабне вторгнення, має власну оборонну промисловість і далекобійну зброю.

Країна, яка здатна завдавати ударів по економіці ворога, значно менше залежить від чужих рішень. Крім того, Європа є активним гравцем. У 1938-му році європейські лідери самі ініціювали угоду.

Сьогодні європейські санкції діють, а закон про санкції у США залишається чинним. Також варто враховувати відсутність єдиного блоку.

Прогнози

Чи послабить Трамп санкції проти Росії до 15 листопада?

Тристоронній формат – це три держави з власними, часто протилежними інтересами. Китай обережно ставиться до угод, які можуть легітимізувати американську та російську сфери впливу за його рахунок.

Нарешті, наразі немає жодних підписаних документів, обговорюються лише наміри.

Наслідки для світу: ціна кулуарних домовленостей

Якщо принцип сильні вирішують за слабких буде реалізовано, наслідки вийдуть далеко за межі Європи.

Для Путіна – це шанс закріпити статус великої держави, хоча до столу переговорів він підходить ослабленим дефіцитом пального та залежністю від Пекіна.

Для Трампа – можливість зіграти роль глобального посередника, ризикуючи при цьому довірою союзників.

Для Сі Цзіньпіна – приваблива, але ризикована роль арбітра.

Для України головний ризик полягає у тиску щодо територіальних поступок. Проте наявність боєздатної армії дозволяє Києву діяти на випередження, а не приймати результати постфактум.

Глобальний вимір ще тривожніший. Послаблення американських безпекових гарантій стане сигналом для Азії. У 1994 році Україна відмовилася від третього за розміром ядерного арсеналу в обмін на гарантії безпеки.

Якщо сьогодні долю України можна вирішувати за її спиною, то питання надійності гарантій постане перед Тайванем, Південною Кореєю та Японією. Це створить прецедент, на який спиратимуться майбутні агресори по всьому світу.

Сценарії розвитку подій

Виходячи з поточної диспозиції, можливі три варіанти розвитку подій навколо гіпотетичних переговорів.

• Перший: зустріч не відбудеться через неможливість узгодити порядок денний.
• Другий: лідери зустрінуться, обміняються загальними заявами про стабільність без підписання жодних зобов'язуючих документів.
• Третій, найнебезпечніший сценарій: поява розмитої рамкової заяви про баланс інтересів, яку кожна сторона трактуватиме на свою користь, що стане інструментом тиску на Київ.

Головний урок історії полягає в тому, що мир, ухвалений без участі тих, чиї кордони він змінює, ніколи не буває стійким. Він лише дає агресору впевненість, що чужим коштом можна домовлятися знову. Проте тінь українського спротиву неминуче нависатиме над будь-яким столом переговорів.

Політика умиротворення: уроки Мюнхена для України – дивіться відео: