США можуть піти на поступки Кремлю: що чекає Україну після переговорів

Політика Дональда Трампа щодо Росії дедалі більше викликає занепокоєння не лише в Україні, а й серед американців, які підтримують Київ. Вашингтон іде на зближення з Кремлем, тоді як Москва висуває нові вимоги до НАТО та намагається домогтися вигідних для себе домовленостей. Водночас Європа змушена активніше долучатися до переговорів і шукати способи компенсувати послаблення американської підтримки.

Генерал-лейтенант армії США у відставці Бен Ходжес в ексклюзивному інтерв'ю 24 Каналу пояснив, чому вважає нинішню політику адміністрації Трампа ганебною, чи здатна Європа перебрати на себе більшу відповідальність за підтримку України та чого очікувати від переговорів із Росією. Також генерал оцінив ризики бізнес-угод Вашингтона з Москвою, залежність України від Starlink і можливості нового Конгресу вплинути на зовнішню політику США.

популярні відео

Стан відносин США та України

Останнім часом з'явилося чимало сигналів, які викликають запитання щодо позиції Вашингтона: американо-російська дизельна угода, посилення тиску Дональда Трампа на Володимира Зеленського, ситуація навколо Starlink та проблеми з обміном розвідданими щодо балістичних загроз. Водночас на початку листопада очікуються тристоронні переговори, а Стівен Віткофф і Джаред Кушнер відвідали обидві країни. Чи можна сьогодні говорити, що США й надалі залишаються на боці України у цій війні?

Я б сказав, що останні кілька тижнів були для мене як для американця ганебними: я бачу, як президент і його адміністрація відкрито стають на бік Кремля в дуже багатьох питаннях – у всьому переліку дій, який ви щойно назвали. Більшість Конгресу, більшість американців, усі, кого я знаю, підтримують Україну й визнають, що Росія тут є агресором.

Але ми опинилися в ситуації, коли наш президент з різних причин вирішив зблизитися з Володимиром Путіним і переклав провину за війну та тиск на президента Зеленського. Тож якщо не станеться чогось суттєвого після проміжних виборів, наприклад, я не бачу, щоб президент змінився. Але подивимося.

Генерал-лейтенант армії США у відставці про рішення Трампа щодо Росії: відео

Ми вже остаточно втратили президента Трампа?

Я б так не сказав, тому що врешті-решт він не ідеолог. Він суто транзакційний, і я можу уявити ситуацію, у якій йому буде вигідніше знову переорієнтуватися на Україну. Але я думаю, що український уряд уже бачить: немає сенсу лестити або покірно підлаштовуватися під усе, що каже президент, сподіваючись, що він, знаєте, відновить або швидше надасть Patriot, наприклад. Я не думаю, що це станеться. Я не вірю в це.

Щодо Ілона Маска: навіть якщо Білий дім і він звинувачували один одного в тому, що сталося з перебоями в Starlink, у моїй думці немає сумнівів, що вони діють разом. І оскільки більша частина статків Маска походить із державних контрактів, він не може дозволити собі розійтися з президентом.

Чи очікуєте ви, що після проміжних виборів США, зокрема Ілон Маск і Трамп, чинитимуть ще більший тиск на Україну, щоб змусити її піти на погану угоду, адже наближається новий раунд тристоронніх переговорів?

Це цікаве питання. Я думаю, все зводиться до того, який важіль впливу має президент Трамп на Україну. Я не думаю, що США й так уже дають дуже багато чого ще, окрім того, що вже надають. Європейські лідери, здається, нарешті це усвідомили. Саме тому ми побачили, як президент Стубб і прем'єр-міністр Норвегії Сторе втрутилися в переговорний процес. Вони знають, що Європі доведеться розгрібати наслідки того, яким буде результат війни, тому вони правильно не вирішили просто стояти осторонь.

Той факт, що Росія виключила європейську участь у переговорах, має стати величезним червоним прапором для всіх, попередженням. І тому я думаю, що європейські країни мають закрити не лише моральну, а й дипломатичну, економічну та військову прогалину, яку створила адміністрація Трампа.

Європа намагається не бути відстороненою

Проблеми зі Starlink залишаються серйозними, тому що Європа просто не може замінити цю систему. Якщо Ілон Маск вирішить повністю вимкнути Starlink в Україні, це може підірвати оборону України або навіть зламати її оборонні лінії. Як це можна замінити?

Так, звісно, я не знаю відповіді на це. Але це проблема: Україна і Європа настільки залежать від системи, якою фактично керує одна людина. Це викликає занепокоєння і в США. Я очікую, що на початку нового року, коли запрацює новий Конгрес, ми побачимо слухання на цю тему. Вони будуть дуже стурбовані. Вони й так стурбовані.

Коли у вас буде Конгрес під контролем демократів, принаймні в Палаті представників, я очікую розслідування з цього приводу. А тим часом Європа не рухається з тією терміновістю, яка їй потрібна, щоб створювати власні європейські космічні системи замість того, щоб також залежати від Starlink. Тож ми маємо складну ситуацію. Україна перебуває в складній ситуації саме через це.

Звісно, Маска турбуватиме втрата клієнтів або потенційних клієнтів, і якщо вся Європа від нього відійде, це також може вплинути на те, що він робитиме далі.

Давайте також обговоримо телефонну розмову, яку ви згадували, між президентом Фінляндії Александром Стуббом, прем'єр-міністром Норвегії Йонасом Гаром Стере та російським диктатором Володимиром Путіним. Вона виглядає значущою, адже це перша така розмова з 2022 року. Однак, за даними Financial Times, Путін більшу частину розмови читав їм лекцію про середньовічну слов'янську історію. Яка ваша реакція на це? І як ви бачите головні причини такого кроку? Навіть якщо Путін просто продовжує читати європейцям лекції, він, схоже, не вважає їх рівними партнерами.

Звісно, ні. І Стубб, і Сторе це знали. Я впевнений, вони очікували на таку типову буркотливу російську лекцію. Але і Сторе, і Стубб після цього сказали, що не були "прочитані" в такому сенсі, або принаймні це було передано не зовсім так. Це двоє великих, сильних, дуже розумних людей, яких не вдасться залякати Володимиром Путіним.

Я думаю, найважливіше в тому, що сталося, – вони не сиділи, склавши руки, і не скаржилися на те, що не мають місця за столом. Я пам'ятаю, як Радек Сікорський приблизно півтора року тому сказав: коли йшла мова про переговори, і люди питали, мовляв, чому немає європейського місця за столом, Сікорський відповів: ми маємо самі зробити свій стіл. Якщо нас не запросили, тоді ми робимо свій стіл. І він абсолютно правий.

Саме це, на мою думку, зробили Стубб і Сторе: вони втрутилися самі, а не дозволили себе відсунути. Серед усіх європейських лідерів ці двоє, мабуть, входять до четвірки або п'ятірки людей, які мають достатньо політичної ваги та авторитету, щоб зробити щось подібне. Я радий, що вони це зробили, і сподіваюся, що інші приєднаються до них, а не критикуватимуть.

Переговори в Абу-Дабі та обмежене припинення вогню

Також поговорімо про тристоронні переговори України, США та Росії, які мають відбутися в Абу-Дабі на початку листопада. Чи очікуєте ви від цієї зустрічі реального прориву? Володимир Зеленський припускає, що Росія може бути серйозно налаштована на переговори, але чи є підстави розраховувати на ширше припинення вогню? Окремо хотів би запитати про зусилля першої леді США Меланії Трамп щодо досягнення обмеженого припинення вогню в Олешках. Як ви оцінюєте цю домовленість і чи може вона стати прикладом для ширших домовленостей між Україною та Росією?

Це два великі різні питання, які ви зараз поєднали. Щодо зустрічі в Абу-Дабі, я б довіряв судженню президента Зеленського щодо того, чого там очікувати і як діяти.

Але я чую постійно одне: я думаю, це був пан Ушаков, який днями сказав щось на кшталт того, що справжніх переговорів не буде, доки не буде виконано всі вимоги Росії. Ну що ж, це, м'яко кажучи, специфічний стартовий пункт для переговорів.

І, на жаль, президент Трамп загалом прийняв позицію Кремля. Я впевнений, що Зеленський це розуміє. І я сподіваюся, що європейські лідери кажуть йому, що він може розраховувати на їхню допомогу, що б Україна не вирішила робити.

Але я не довіряв би нічому, що стосується Росії, якщо б там не було спостерігачів, механізмів примусу до виконання та інших речей, які змусили б їх дотримуватися домовленостей. Інакше вони ніколи, ніколи не виконували жодної угоди.

А щодо зусиль Меланії Трамп із досягнення обмеженого припинення вогню – ви налаштовані оптимістично? Яка ваша оцінка? І чи може це стати тестом для можливого ширшого договору?

Звісно, я за все, що полегшує біль і страждання невинних українських громадян, дітей, людей похилого віку. Тож якщо є полегшення, хоча б тимчасове й таке, що триватиме, я, звичайно, за. Але я дуже скептично ставлюся до всього цього.

Я сумніваюся, що перша леді була тією, хто це організував. Наскільки ми знаємо, над цим давно працював Папа Римський. Я думаю, росіяни використовують першу леді та слабкість Трампа, щоб створити певну пропагандистську кампанію. І, іронічно, історично це відбувається в тому ж районі, що й відомі Потьомкінські села XVIII століття.

Я думаю, якщо перша леді справді має такий вплив, то чому вона не використовує його для решти України? Чому вона не каже своєму чоловікові, президенту Сполучених Штатів, що люди в Олешках страждають через російську агресію? Чи використовувала вона свій вплив деінде? Я про це не знаю.

Хоча, мушу віддати їй належне: вона була чемпіонкою в спробах повернути викрадених українських дітей. Можливо, її підхід – це здобуття невеликих перемог там, де це можливо. Але якщо вона справді має такий вплив, їй слід нагадувати своєму чоловікові, президенту США, що вся ця проблема існує лише через вторгнення Росії в Україну.

Російські вимоги, бізнес і загроза відкату до кордонів 1997 року

Також давайте обговоримо вимоги Росії. Telegraph повідомляє, що Росія вимагатиме повернення НАТО до кордонів 1997 року як частину цих переговорів. Обговорюється також буферна зона, військова зона з обох боків, а також численні бізнес-угоди – я б сказав, на сотні мільярдів доларів – між США та Росією ще до завершення війни. Чи підриває це зусилля України щодо досягнення тривалого миру?

Це підриває весь мир і безпеку Європи. Мене це, відверто кажучи, обурює: президент Сполучених Штатів навіть готовий розглядати щось на кшталт відкату кордонів. Це давня мрія Росії.

Проблема в тому, що наші переговори ведуть кримінальники та люди з ринку нерухомості замість дипломатів. Це повна здача після десятиліть наполегливої праці країн і людей, яким небайдужі свобода, демократія і суверенітет держав, що самі ухвалюють рішення, під тиском Кремля. Це ганебний, ганебний період американської зовнішньої політики, якщо адміністрація справді демонструє підтримку всьому цьому абсурду.

Звісно, країни самі ухвалюють рішення, і європейські держави в НАТО не скажуть: "Добре, ми вийдемо з НАТО". Це просто не станеться. Тож я сподіваюся, що після проміжних виборів, на початку нового року, у нас буде новий Конгрес, який буде значно більш готовим тиснути на адміністрацію, виконувати свої наглядові обов'язки й не просто сидіти осторонь, поки це відбувається.

Росіяни намагаються продавати закордонні активи. Вони вимагають 100 мільярдів доларів заморожених активів. Американці, здається, готові це віддати російській стороні. Крім того, обговорюються численні бізнес-проєкти між США та Росією. Хіба це не буде найбільшою помилкою, яку коли-небудь робили США, – вести бізнес із Росією до завершення війни?

Так, звісно. Я саме це щойно сказав. Це, ймовірно, ще й незаконно. Отже, саме тут Конгрес має виконати свою роботу. Саме тому ці вибори настільки важливі.

І, звичайно, є чимало європейських країн, які ведуть бізнес із Росією: імпортують нафту і газ, наприклад, або роблять інші речі. Тож це не обмежується лише США. Проблема в тому, що США мають бути тут лідером, а це жахливий приклад. І я сподіваюся, що люди, які в цьому задіяні, будуть притягнуті до відповідальності.

Чи може Конгрес вплинути на зовнішню політику США

З вашої точки зору, чи справді Конгрес може впливати на зовнішню політику США, адже президент Трамп має повноваження щодо зовнішньої політики та України?

Не обов'язково. Як ви знаєте, у нашій системі Конгрес є органом, який має повноваження щодо всіх фінансів. Тож президент не може законно витрачати гроші або робити щось із грошима без підтримки Конгресу. Це те, що ми називаємо "power of the purse" – влада гаманця.

Саме в цій сфері Конгрес під демократичним контролем, на мою думку, зможе впливати на ситуацію. Також – через нескінченні слухання та розслідування того, що відбувається. Тобто треба яскраво підсвічувати поганий стратегічний підхід цієї адміністрації, а також незаконну діяльність.

Крім того, Конгрес відповідає за затвердження послів, суддів, генералів, адміралів та інших урядових посадовців. І це ще одне місце, де можна зупинити адміністрацію, затримуючи затвердження. Тобто способи впливу є.

І якщо говорити відверто, у президента Трампа попереду ще два роки. Державний секретар Рубіо, якого багато хто вважає потенційним кандидатом у президенти, буде нести відповідальність за те, що він робить на посаді держсекретаря, так само як і всі інші чиновники цієї адміністрації. Тож способи тиску на них є.

Чи може Конгрес зупинити поставки дизелю до США?

Я недостатньо знаю деталей цієї угоди. Я припускаю, що там були порушення правил, санкцій та інших речей, які й дозволили їй з'явитися. Тож якби у нас був Конгрес, який виконував би свій обов'язок, я думаю, ви побачили б слухання і розслідування з цього приводу.

Не знаю, чи станеться це в найближчі кілька тижнів. Але мене тішить, що губернаторка Нью-Джерсі Шеріл сказала, що не дозволить цьому судну зайти в порт Нью-Джерсі, куди воно нібито має прямувати, тому що вона вважає це незаконним вантажем. Тож є різні способи це зупинити, і я сподіваюся, що люди скористаються своїми законними повноваженнями, щоб це зробити.

А щодо Ірану: якщо США вирішать відновити удари, як це може вплинути на переговори щодо України?

Я не знаю. Мені здається дуже ймовірним, що Сполучені Штати та Ізраїль обидва відновлять масштабні бойові дії проти Ірану в найближчі тижні після завершення виборів у США. Усі ознаки на це вказують. Хоча це не означає, що це неминуче, але сигнали саме такі.

Як це вплине на Україну? Очевидно, пріоритет для Patriot та інших систем озброєння, які США постачали Україні, буде зміщено на користь американських сил, що діятимуть проти Ірану. Але є ще ширший зв'язок. Я завжди вважав, що всі ці війни пов'язані між собою: США проти Ірану, Росія проти України, Китай спостерігає, Північна Корея також залучена.

Тож Росія, можливо, намагатиметься використати свої зв'язки з Іраном і свою війну проти України в якийсь спосіб, щоб вплинути на те, що відбувається. Але як саме – я поки не знаю.