Жителька села Долиняни Чернівецької області Марія Бурковська відзначила 100-річчя. За довге життя жінці довелося пережити війну, голод і втрату рідних, повідомляє "Суспільне Чернівці".

Йдеться, що після смерті батьків вона взяла на себе турботу про п’ятьох молодших братів і сестер, тому так і не створила власної сім’ї. Майже 30 років пропрацювала на фермі, а цьогоріч через пожежу втратила й свій будинок. Нині про довгожительку піклуються родичі.

Замінила молодшим батьків

Відео дня

Батько Марії загинув під час Другої світової війни. Його поховали у братській могилі в Польщі. Наступного дня після його загибелі безвісти зник старший брат жінки. Мати була слабкою та часто хворіла, тому Марія, як найстарша дитина в родині, допомагала по господарству й готувала їжу для рідних.

"Мама наша маленька була, слабенька. Зварила мамалигу, брат собі їсти просить, сестра собі їсти просить, а мама сидить на печі та й плаче. А я була найстарша – я 1926 року", - згадує жінка.

У 1946–1947 роках родину спіткала ще одна трагедія: мати Марії померла від голоду та дівчина залишилася сама з п’ятьма молодшими братами та сестрами.

"Мама у мене на руках під час голоду померла. Голод був – ми траву пасли, бо не було що їсти. Ходили на цукровий завод, добували той жом, що падав, відгортали його. Ми падали й там топилися. Я залишилася замість тата і замість мами, бо я старша, – їх любила, голубила", – розповідає довгожителька.

Відтоді Марія присвятила себе вихованню молодших. Через відповідальність за родину вона так і не змогла влаштувати власне особисте життя.

"Я нікого не приймала – годувала сиріт, а не чоловіків. Любу, наймолодшу сестру, одна жінка взяла на завод, а я їй весілля робила. Потім уже Віру заміж віддавала, теж весілля робила. А собі нічого не було, бо не було вже звідки. Всіх поділила, потулила – і вже смерті чекала", – каже пенсіонерка.

Після смерті матері Марія влаштувалася працювати на ферму. Заодно опанувала різні ремесла: навчилася прати, ткати та прясти. На фермі вона пропрацювала три десятиліття.

"Ноги – чорні, бо у гумових чоботах ходила. Я допомагала собі хатку покласти, допомагала братові ще й сестрі, а собі вже потім поклала", – пригадує жінка.

Поки вона допомагала будувати житло рідним, їй самій доводилося зимувати у скрині та в будівлі без вікон. За словами довгожительки, через переохолодження вона досі має проблеми з ногами та лівою рукою.

У січні цього року жінка втратила й власну оселю – будинок згорів. Перед цим помер її брат. Марія розповідає, що того дня почувалася зле через підвищений тиск, змерзла та пішла розпалити вогонь, однак він упав і спричинив пожежу.

"Цього року брат помер. Я сама у хаті сиділа, тиск "притиснув", змерзла, пішла, вогонь поклала, а він упав – і хата згоріла. Добрі люди мене взяли, за мене не забули, я буду за них Богу молитися", – говорить жінка.

Нині у Марії залишилася лише одна сестра. Інші рідні померли вже у поважному віці, а наймолодшу сестру жінка втратила через хворобу.

Попри столітній вік, Марія досі намагається допомагати родичам по господарству. Каже, що бажання працювати не зникло, хоча сил уже бракує.

Довгожителі України

Нагадаємо, жителька Сосниці Чернігівської області Ганна Авраменко днями теж відзначила 100-річчя. За своє життя вона пережила два Голодомори, Другу світову війну, примусову працю в Німеччині, ув’язнення в нацистському карцері та коронавірус.

Попри вік, жінка досі читає газети, готує їжу та порається по господарству, зберігає ясний розум і не втрачає почуття гумору.

Вас також можуть зацікавити новини:

  • Найдовше слово в українській має 30 літер: мовознавиця пояснила нюанс
  • Черкащанка безкоштовно прибирає занедбані могили: вона пояснила своє незвичне захоплення
  • Подружжя купило будинок в селі на Прикарпатті: який "сюрприз" їх чекав під підлогою