Проте після втрати близької людини або інших життєвих змін звичні ритуали можуть набути зовсім іншого значення. Про те, як утримати відчуття Різдва та навчитися приймати зміни, розповідає роман американської письменниці Елайзи Еванс "Різдвяні битви печива", що вийшов у серії "Полиця бестселер" видавництва #книголав, передає 24 Канал.
AdvЯк різдвяні традиції допомагають пережити втрату
Американська психологиня Барбара Фіз, яка багато років досліджує сімейні ритуали, показала, що звичні спільні заняття допомагають дітям відчувати стабільність і належність до родини. Це особливо важливо під час великих змін, зокрема після переїзду, розлучення чи втрати близької людини.
Завдяки таким традиціям дитина розуміє, що навіть якщо життя змінюється, родина залишається поруч.
Мелоді намагається зберегти цю опору для своїх синів. Їм було лише чотири роки, коли помер їхній батько Томас. Відтоді жінка дбає про те, щоб у родині залишалися започатковані разом із ним звичаї. Вони прикрашають печиво, щороку обирають нову ялинкову іграшку та разом ходять на ковзанку.
РекламаЦього року минало шосте Різдво без Томаса, однак вона не дозволяла жодній зі святкових традицій померти разом із ним– ідеться в романі.
ПальнеСередні ціни в мережі АЗС «Amic Energy» станом на
Різдвяні традиції допомагають зберігати пам'ять про близьких / Фото Unsplash
Для Мелоді це спосіб зберегти пам'ять про чоловіка та допомогти дітям відчувати зв'язок із батьком. Проте вона поступово помічає, що хлопці дорослішають і вже не сприймають усі сімейні звичаї так, як раніше.
Тейт починає сумніватися в історії про Санту, а гостини в друзів здаються йому цікавішими за традиційний вечір із мамою на кухні. Попри це, Мелоді хоче, щоб Різдво й надалі залишалося для синів особливим.
"Різдво має бути сповнене магії, навіть якщо та по-справжньому існує лише в традиціях, яких вони завжди дотримувалися", – переконує себе героїня.
Чому важливо не намагатися все контролювати
Мелоді боїться втратити звичне родинне свято, тому намагається зробити все можливе, щоб різдвяні заходи відбулися. Вона очолює шкільний комітет, укладає парі з директором і береться за приготування особливого печива зі смаком ег-ногу.
РекламаОднак випічка не вдається, Тейт розливає напій і ледь не плаче. Замість того щоб засмучуватися через невдачу, Мелоді вимазує синові обличчя борошном. Незабаром уся кухня починає тонути в білій хмарі, а родина нарешті сміється так, як не сміялася вже давно.
Заради цього вони вирішили взяти участь у конкурсі. Не для перемоги. Не для того, аби обіграти містера Брекстона. А задля того, щоб гарно провести час разом– пояснює авторка.
Для Мелоді важливо зрозуміти, що головне у святі – не ідеально виконані плани, а час, проведений із близькими.
Найголовніше у святі – час, проведений із близькими / Фото Unsplash
Особливо складним для неї стає момент, коли сини вперше хочуть піти на різдвяний ярмарок із друзями, а не з мамою. Жінка вже підготувала світлодіодні намиста на згадку про Томаса, але зрештою погоджується відпустити хлопців.
РекламаВона розуміє, що не може змушувати їх залишатися поруч лише через власну самотність.
Згодом її рішення дає результат. Тейт сам пропонує повернути ще одну сімейну традицію – прикрашати будинок різдвяними вогнями. Після смерті батька вони цього не робили, але тепер хлопець відчуває, що вже може допомагати мамі.
Цей момент показує, що дорослим не обов'язково відтворювати свято до останньої гірлянди – достатньо залишити дітям місце, щоб вони додали до нього щось своє.
Як "Різдвяні битви печива" зближують родину
У Куквіллі різдвяні свята супроводжуються шкільними заходами: обміном печивом, конкурсами випічки та фестивалем "Лихоманка печива". Спочатку все це нагадує справжнє змагання.
Головним суперником Мелоді стає директор школи Джонатан Брекстон. Він любить светри-жилети й уже тричі перемагав у конкурсі випічки. Герої укладають парі: якщо Мелоді виграє, Джонатан тиждень носитиме одяг її бренду. Якщо ж переможе він, жінка працюватиме в шкільній їдальні.
РекламаПроте поступово їхнє суперництво змінюється. Джонатан допомагає врятувати невдале тісто, а згодом долучається до борошняної битви на кухні.
Виявляється, що директор також має свої сімейні труднощі. Після розлучення він бачиться з донькою Ейнслі рідше, ніж хотів би. Під час спільної поїздки родин на ковзанку Джонатан зізнається Мелоді, що йому подобається кількість традицій, які є в її сім'ї.
Фінн формулює головну думку роману краще за дорослих: "Можливо, традиції стають кращими, коли запрошуєш інших долучитися до них". Для Мелоді це означає не лише дозволити іншим стати частиною її родинних свят, а й самій відкритися до нових почуттів.
"Різдвяні битви печива" / Фото #книголав
Після смерті чоловіка вона довго не наважувалася рухатися далі, але історія про її бабусю допомагає поглянути на ситуацію інакше. Бабуся героїні також овдовіла, проте згодом змогла знову покохати. Її приклад змушує Мелоді замислитися над власним майбутнім.
РекламаПерший варіант – залишитися там, де я є, до кінця життя. У смутку й самотності. Або ж другий варіант – ризикнути й вибратися із цього замкнутого кола, де я застрягла– розмірковує жінка.
Найбільший різдвяний сюрприз у фіналі готують самі близнюки. Вони хочуть, щоб мама нарешті дозволила собі бути щасливою.
"Ти робиш усе для нас, мамо. А ми хочемо, щоб ти була щаслива", – пояснюють хлопці.
"Різдвяні битви печива" – це романтична комедія про родину, втрату, нові почуття та святкові традиції. За історією про невдалу випічку, борошняні битви й різдвяні конкурси ховається важлива думка, що не потрібно намагатися зберегти свято незмінним, щоб воно залишалося особливим.
