Коли росіяни у березні 2025 року провели операцію "Труба" та пролізли до тилу наших військових у Суджі Курської області магістральним газопроводом "Уренгой – Помари – Ужгород", мережа буквально вибухнула від кількості мемів.
AdvУкраїнці ділилися картинками про десятки окупантів, що отруїлися та задихнулися під час "подорожі". Кремль натомість подію міфологізував та максимально використав у пропаганді: про неї написали цілу пісню, знімали телевізійні сюжети, а у деяких дитячих садочках по трубах навіть змушували повзати дітей для реконструкції "героїчного прориву".
Наслідки цієї операції можна вважати суперечливими – росіяни зазначають, що саме кілька сотень бійців, які неочікувано для Сил Оборони опинилися та закріпилися біля міста, створили ключовий плацдарм для повернення контролю над власними територіями, осінтери ж кажуть, операція не мала вирішального значення. Втім, розглядати "Трубу" варто не у контексті маневрів під час боїв на Курщині, а як повноцінний початок переходу війни у нову площину.
РекламаІдея використати підземні комунікації для інфільтрації військ тоді вже була не новою: вперше загарбники здійснили такий тактичний хід в Авдіївці взимку 2024-го року. Окупанти використали стару водогінну трубу для виходу в тил українським підрозділам, а російські пропагандисти на чолі з Путіним почали робити з того "міф".
Втім, навіть вони не знали, що той інцидент стане початком чергової масштабної трансформації сучасної війни, а восени 2026-го Сили оборони проведуть свою масштабну підземну операцію під кодовою назвою "Велес".
Чому бойові дії найближчі кілька років проходитимуть під землею, як до цього підготуватися, і в чому росіяни мають невелику перевагу, читайте у матеріалі 24 Каналу.
популярні відео
Нова віха чи повернення до забутого старого: чому війна переходить під землю
Хід російсько-української війни докорінно переписав тактику та стратегію ведення сучасних бойових дій. До 2022-го року світ покладався на блискавичні операції із задіянням авіації та важкої техніки, максимальним знищенням ворога з дистанції перед просуванням піхоти.
РекламаПовномасштабне вторгнення Москви показало, що вкрай дороговартісні ракети, бомби та безпілотники мають перевагу, але ключову роль на полі бою відіграє не лише якість, як вважалося раніше, а кількість. Сторона, що здатна у найкоротші терміни виготовляти максимальну кількість дешевої та ефективної зброї, має перевагу у протистоянні. Танки та інша бронетехніка як елемент ударного кулака у наступі взагалі припинили своє існування, оскільки на полі бою масово з'явилися дрони.
Безпілотники, наземні роботизовані комплекси, подекуди оснащені штучним інтелектом, почали панувати у зоні бойових дій, створивши так звану "кілзону" – смугу завширшки 30 – 35 кілометрів (а подекуди – до 50 кілометрів), у якій будь-що живе буде максимально швидко знищене.
За таких умов пересування на лінії фронту та ближньому тилу стало неймовірно ускладненим, як і спроби накопичити сили для створення кількісної переваги на напрямку. З огляду на це успіх операції "Вівальді" є унікальним, де вдало склалися низка факторів. Тож військовим доводиться шукати нові надійні варіанти для успішного просування.
РекламаПодібний тип війни змусив піхоту закопуватись якомога глибше під землю, і, як наслідок, за короткий проміжок часу почалася ще одна глобальна трансформація підходу до ведення бойових дій. Станом на кінець жовтня 2026 року повноцінний перехід війни у нову площину ще не відбувся, проте відповідна тенденція вже чітко викристалізувалася: в умовах неможливості приховати свої дії від ворога на поверхні, доводиться спускатися під землю.
Історія повторюється
Подібна тактика не є принципово новою, оскільки її активно використовували вже сотні років. Апогей підземної війни припав на роки Першої світової війни. Про ці епізоди у своїх культових книгах писав Ернст Юнгер, а сценаристи не менш культового серіалу Peaky Blinders зробили своїх героїв учасниками Mine warfare з протилежного боку.
Але підземна чи тунельна війна була не лише на Західному фронті, не менш запеклі бої були між італійцями та австро-угорськими військами в Альпах, там з обох боків до підземних і підгірних битв були залучені підрозділи, сформовані з шахтарів, зокрема, і з Західної України.
РекламаТуристи у шахтах поблизу містечка Вокуа (Франція) – одному з найвідоміших місць підземної війни часів Першої світової / фото – Léa Didier, estrepublicain.fr
Причини того, що війська почали закопуватися глибоко під землю, були ті самі, що й зараз. Щоправда, під час Першої світової замість KillZone надавали перевагу терміну No man's land.
Якщо ж говорити про більш наближені часи, то активна підземна війна була у В'єтнамі (партизани В'єтконгу та бійці армії Північного В'єтнаму активно користувалися розвинутими мережами підземних тунелів для логістики, прихованого пересування та скоєння диверсій), і в Афганістані, Іраці, Лівані, Секторі Гази та взагалі у всіх війнах на Сході, де сили сторін були кардинально непорівняні.
Втім, якщо в'єтконгівцям, моджахедам, хамасівцям і членам інших мілітарних угруповань доводилося рити тунелі через необхідність асиметрично воювати із переважаючим супротивником, війна в Україні не є поверненням до забутого старого.
РекламаПричина переходу бойових дій під землю полягає саме у тому, що для піхотинця це чи не єдина можливість пересуватися таємно від ворога та не перебувати під загрозою дронів. Крім того, в інший спосіб налагодити сталі канали постачання боєприпасів та харчів, а також евакуації людей, вже практично неможливо.
Той факт, що росіяни все активніше використовують підземні комунікації для пересування особового складу, обумовлений зовсім не тим, що військо загарбників намагається асиметрично діяти відносно Сил оборони, які переважають їх у кількості. У тому ж Вовчанську росіяни почали копати ходи в бік оборонних позицій ЗСУ, пробивати стіни підвалів та рити тунелі виключно щоб забезпечити собі логістику, а також проводити диверсійні операції.
Наскільки серйозно будують підземні комунікації захисники та захисниці України, розповідати не варто (щоб не розкривати планів ворогу), проте операція "Велес" яскраво свідчить про активну адаптацію до нових умов війни.
Реклама
Під час операції "Велес" бійці Сил Оборони пройшли понад 15 кілометрів під землею / Скриншот з відео
З того, що розповіли представники "Хартії", стає зрозуміло, що принаймні у деяких підрозділах 2-го корпусу Нацгвардії є спеціальні підземні симулятори, на яких бійці тренувалися проводити штурмові дії.
Війна поступово переходить під землю, і коли більшість бойових дій триватиме у тунелях та трубах, схоже, вже лише питання часу.
Деталі операції "Велес" від першої особи – дивіться відео:
Росіянам доступний досвід союзників
Можна із повною впевненістю стверджувати, що буквально через рік-два за умов, якщо не станеться якоїсь чергової військової технологічної революції, більшість бойових дій будуть вестися під землею.
Використання дренажних систем, шахт та старих трубопроводів для пересування в тил ворога чи просто таємної зміни дислокації, а також будівництво повноцінних мереж тунелів стануть нашою реальністю так само швидко, як і поява під землею НРК та дронів на оптоволокні.
РекламаКрім того, росіяни вже зараз активно переносять виробництво зброї у захищений від ракет чи дронів простір. До прикладу, на території ОЕЗ "Алабуга" північні корейці активно будують підземні цехи.
Сучасна війна вже однозначно вимагає, аби усі заводи, склади та усі можливі об'єкти інфраструктури були максимально приховані від ударів з повітря. Причому росіяни мають у цьому плані невелику перевагу: їх союзники мають великий досвід будівництва усього необхідного на великій глибині. Що Північна Корея, що Іран із його проксі, цілими десятиліттями облаштовують підземні військові міста у рамках своєї стратегічної концепції захисту озброєнь. Пхеньян фактично був першим, хто розгорнув у себе технологію будівництва заводів під землею, а Іран довів її до промислових масштабів та адаптував під партизанську війну.
Корейські комуністи (у наші часи, на жаль, вже треба уточнювати, що північні) є визнаними законодавцями у цій справі. Причому КНДР почала активно ділитися досвідом з іншими терористичними режимами давно. Так, вважається, що саме Кіми надали експертизу та допомогу Хезболлі та ХАМАС у створенні мережі бункерів і тунелів, що стали величезною проблемою для ЦАХАЛ.Тож можна не сумніватися, що росіяни активно залучають власних союзників до перенесення стратегічно важливих об'єктів під землю, а також вкрай активно переймають бойовий досвід тих самих хуситів та "Хезболли". Принаймні той самий кейс із "Алабугою" яскраво про це свідчить, адже на супутникових знімках видно, що робочі використовували корейський метод "засипних ангарів", коли капітальні бетонні споруди будують у відкритих котлованах, а потім перекривають плитами та засипають десятками метрів ґрунту.
Що ж стосується фронту, то російські війська, на жаль, завжди вміли швидко та якісно копати. Проте в умовах сучасної війни дронів, копання тунелів і підземних комунікацій на передовій взагалі перейшли на інший рівень. Загарбники будують цілі галереї.
Аналогічна ситуація відбувається й у Силах Оборони. Із повною адаптацією військових до штурмових бойових дій у замкнутому просторі, з шаленими наслідками вибухів (коли кисень просто випалюється), контузій тощо, із відсутністю освітлення та іншими нюансами вогневих зіткнень.
Саме на території України наразі відбувається чергова трансформація війни. І якою вона буде через пів року – рік, покаже лише практика.
